Інженер 1 категорії Управління соціальних питань комбінату Каметсталь. Працював в Групі Метінвест майже 17 років.

В 2015-2016 роках Юрій Полторацький був учасников АТО/ОСС. Після повномасштабного вторгнення був мобілізований 1 березня 2022 року. Служив у званні капітану. В 2023 році отримав нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест». Загинув в бою поблизу Краматорська на Донеччині, захищаючи українську землю.

 

У Юрія Полторацького залишився брат.  
 

Майстер на Інгулецькому ГЗК, працював в Групі Метінвест понад 15 років. 

 

Був мобілізований в грудні 2022 року. Служив молодшим сержантом, командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів на Запорізькому напрямку. Загинув під час ведення бойових дій в районі н.п. Добропілля Пологівського р-ну Запорізької області. Був нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеню.

 

Сергій був світлою і доброю людиною, відданий своїй справі, відповідальний, щирий. Таким його пам’ятають усі, хто мав честь працювати і служити поруч із Сергієм.

 

Без тата залишились двоє діток та любляча дружина Оксана, мати та сестра героя.
 

Бункерувальник агломераційного цеху комбінату Запоріжсталь. Працював в Групі Метінвест понад шість років. 

 

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Служив командиром відділення- командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів на запорізькому напрямку. Відзначений нагрудним знаком командира 128 ОГШБр. Згинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Степногірськ.

 

У Володимира Говтвяна залишилися дружина та син. 
 

Машиніст бульдозера в кар'єрі 6 розряду Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад вісім років.

 

Був мобілізований в липні 2022 року. Служив старшим оператором відділення протитанкових ракет. Загинув під час виконання бойового завдання в результаті підриву на вибуховому пристрої поблизу н.п. Райгородок Краматорського р-ну Донецької області.

 

У Юрія Качуровського залишився син, дружина Анжела та літня мати. 
 

Слюсар черговий та з ремонту устаткування 5 розряду Інгулецького ГЗК, Працював в Групі Метінвест майже три роки. 

 

Був мобілізований в червні 2025 року. Служив водієм відділення протитанкових ракетних комплексів. Загинув мужньо виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну внаслідок бойового зіткнення з противником в районі н.п. Обухівка Куп’янського району Харківської області.

 

У Юрія Шрамка залишилась рідна сестра.
 

Ковшовий 5 розряду конвертерного цеху Каметсталі. Працював в Групі Метінвест майже сім років. 

Був мобілізований в квітні 2025 року. Загинув поблизу населеного пункту Нове Шахове на Донеччині.

У Сергія Толкішевського залишилася мати Тетяна Петрівна та брат. 

Оглядач вагонів Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 36 років. Отримав нагороду «Ветеран праці ПАТ "ІнГЗК"».

 

Був мобілізований у вересні 2023 року. Служив водієм-сапером інженерно-саперного взводу на Донецькому напрямку. Загинув виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну поблизу н.п. Нове Шахове Покровського району Донецької області. Нагороджений відзнакою президента «За оборону України» та медаллю «За заслуги перед містом» ІІІ ступеню (посмертно).

 

Дружина Сергія Буняка Анжела працює лаборантом управління якості Інгулецького ГЗК. 

Син, Буняк Олексій, несе службу в Державній спеціальній службі транспорту. 
 

Машиніст бульдозера в кар'єрі та на відвалах Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 10 років. Колеги згадують про нього так: «За час роботи на комбінаті Денис Москальов зарекомендував себе висококваліфікованим, ініціативним працівником. До роботи ставився старанно, наполегливо і віддано, з високою виконавською дисципліною. Висока професійна майстерність, працьовитість та новаторський підхід – все це було притаманне Денису Григоровичу.

Своєю порядністю, доброзичливістю, впевненістю в своїй правоті завжди створював в колективі хорошу ділову атмосферу. Він завжди був у вирії подій. За характером доброзичливий, врівноважений, безкорисливий у стосунках, завжди переймався всіма турботами колективу, користувався заслуженим авторитетом та повагою».

Був мобілізований в серпні 2022 року. Служив трактористом-машиністом бульдозера взводу дорожніх машин шляховідновлювальної роти на Покровському напрямку. Помер внаслідок хвороби, пов’язаної з проходженням військової служби. 

 

У Дениса Москальова залишилися донька Каміла та дружина Марина. 
 

Слюсар черговий та з ремонту устаткування Південного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 23 роки. 

 

Олександр Вікторович народився 23 липня 1976 року. Після закінчення дев’ятого класу вступив до професійно-технічного училища, де здобув спеціальність слюсаря з ремонту автомобілів. Початок трудового шляху хлопця припав на середину важких 1990-х, тож Олександр Луньов майже щороку змушений був змінювати і місце роботи, і посади. Працював водієм, вантажником, слюсарем-ремонтником, трактористом, аж поки восени 2002-го року не прийшов працювати в управління дробильно-транспортного комплексу Південного ГЗК слюсарем черговим та з ремонту устаткування.

 

В механічній службі цеху №3, де понад 20 років Олександр займався ремонтом дробильного устаткування, чоловіка цінували за високий професіоналізм і комунікабельність. «Це був спеціаліст широкого профілю, знався на багатьох речах, що стосуються роботи обладнання в УДТК. Виконував обов’язки бригадира слюсарної
бригади, ніколи не уникав виконання найскладніших завдань. Завжди був усміхненим, відкритим до людей», – так розповідають про чоловіка його колеги.

 

Першого січня 2025 року Олександр був мобілізований до лав Збройних Сил України. Спочатку пройшов навчання, а далі став на захист рідної землі на Харківському напрямку. А 28 серпня біля населеного пункту Красноярське Куп’янського району на Харківщині солдат Луньов загинув внаслідок вогнепального поранення.

 

Звістка про смерть рідної людина завдала пекучого болю його матері Зої Дмитрівні, брату, який також працює на Південному комбінаті… Це непоправна втрата для всіх, хто знав і любив Олександра.

 

Колектив Південного ГЗК висловлює щирі співчуття рідним та близьким українського захисника, розділяє з ними біль втрати та схиляє голови у скорботі. Вічна пам’ять та шана нашому Воїну!
 

Слюсар-ремонтник 5 розряду доменного цеху Каметсталі. Працював в Групі Метінвест майже шість років. 

Пішов служити до лав ЗСУ в жовтні 2021 року за контрактом. Загинув поблизу населеного пункту Розкішне Донецької області захищаючи Україну. 

У Романа Замашного залишилася дружина Аліса, падчерка та батьки Валентина Іванівна й Олександр Іванович. 

Машиніст тепловоза цеху експлуатації управління залізничного транспорту Каметсталі. Працював в Групі Метінвест майже 23 роки. В 2017 році отримав нагороду до Дня захисника України. 

 

Був мобілізований 2 березня 2022 року. Служив в званні старшого солдату. Під час перебування на лікуванні серце героя не витримало. 

 

У Володимира Айтуганова залишилася донька Людмила та мати. 
 

Сепараторник 4 розряду Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест три роки. 

 

Був мобілізований в травці 2023 року. Служив оператором безпілотних авіаційних комплексів. Загинув, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, біля н.п. Орлівка Донецької області. Посмертно відзначений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеню м. Кривий Ріг.

 

У Олександра Цапка залишилась мати, яка працює в залізничному цеху Інгулецького ГЗК,  дружина та дворічний син.