Курочкін Олексій
01.05.1981–31.08.2024
Курочкін Олексій
Машиніст крана агломераційного цеху Каметсталі. Працював в Групі Метінвест на підприємствах Маріуполя та Кам’янського.
Олексій Курочкін народився 1 травня 1981 року в місті Маріуполь.
До початку широкомасштабного вторгнення у лютому 2022 року працював на заводі ММК ім. Ілліча. Навесні того ж року, 15 березня, йому вдалося вирватися з оточеного Маріуполя та дістатися до міста Дніпра.
З червня 2022 року працював на Каметсталь машиністом крана металургійного виробництва агломераційного цеху.
20 серпня 2022 року Олексій добровільно став на захист України, вступивши до лав Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Він служив у 27 дивізіоні Річкової флотилії у складі екіпажу артилерійського катера на посаді рульового-сигнальника. Виконував бойові завдання з патрулювання акваторії Каховського водосховища річки Дніпро, запобігаючи проникненню ворожих диверсійних груп та військових катерів на територію Запорізької області.
31 серпня 2024 року, вже як командир десантного катера, матрос Курочкін загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Понятівка Херсонської області, в усті річки Інгулець, унаслідок удару ворожої керованої протитанкової ракети.
За проявлену мужність і самовіддане служіння Українському народові він був нагороджений державною нагородою України – орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
У Олексія Курочкіна залишилися дочка Анастасія, син Володимир, мати Олена Анатоліївна та брат Олександр. Двоюрідний брат Барбаров Андрій був в лавах ЗСУ та загинув, захищаючи незалежність України.
Олексій назавжди залишиться у пам’яті як мужній воїн, який без вагань віддав життя за свободу та незалежність України.
Вічна шана героям
За 12 років війни було мобілізовано понад 11 000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали своє життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам'ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та доповнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!
Усі міста
Про героя
05.07.1981–24.04.2025
Мельников
Ігор
Ігор
Мельников Ігор
05.07.1981–24.04.2025
Мельников Ігор
Водій автотранспортних засобів Метінвест-СМЦ (м. Бровари). Працював в Групі Метінвест два роки.
Був мобілізований в червні 2023 року. Служив водієм. Загинув в Сріблянському лісі Луганської області внаслідок попадання дрону в машину.
У Ігоря Мельникова залишилися літні батьки.
Про героя
18.02.1978–17.10.2024
Шатайло
Володимир
Володимир
Шатайло Володимир
18.02.1978–17.10.2024
Шатайло Володимир
Майстер в Метінвест-СМЦ (м. Кривий Ріг). Працював в Групі Метінвест 12 років.
Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Служив молодшим сержантом. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Колодязі (Лиманський р-н, Донецька обл.).
У Володимира Шатайла залишилася донька.
Про героя
05.09.1980–19.03.2024
Андрущак
Станіслав
Станіслав
Андрущак Станіслав
05.09.1980–19.03.2024
Андрущак Станіслав
Стропальник на Метінвест-СМЦ (Регіональний структурний підрозділ у с. Святопетрівське). Працював в Групі Метінвест майже вісім років.
Був мобілізований в травні 2022 року. Служив старшим механіком радіорелейної станції взводу зв’язку прив’язки радіорелейної роти батальйону зв’язку, маючи військове звання старшого солдата. Загинув від вогнепального поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу бойових позицій в районі н.п. Кринки Херсонської області, віддавши своє життя за свободу та незалежність рідної землі.
Колеги кажуть, що Станіслав Андрущак був працьовитим і не конфліктним. Усі його згадують як хорошу, спокійну та добру людину. Пам’ять про Станіслава житиме в серцях тих, хто знав і любив його.
В Станіслава Андрущака залишились дружина, брат та сестра.
Про героя
19.01.1979–16.01.2024
Шрамко
Владислав
Владислав
Шрамко Владислав
19.01.1979–16.01.2024
Шрамко Владислав
Стропальник Метінвест-СМЦ у місті Дніпро. Працював в Групі Метінвест сім років.
З 26 березня 2022 року Владислав служив інспектором прикордонної служби ІІ категорії в Бахмутському районі Донецької області, маючи військове звання молодшого сержанта. За свою відвагу та самопожертву посмертно нагороджений орденом «За Мужність» ІІІ ступеня. Загинув від вогнепального поранення у смт Курдюмівка, віддавши своє життя за свободу та незалежність рідної землі. Пам’ять про Владислава житиме в серцях тих, хто знав і любив його. Колеги згадують Владислава Шрамко як працьовиту, не конфліктну людину. Усі його знали лише як хорошу і добру особистість.