16.01.1996–07.03.2025
Машиніст крану мартенівського цеху Запоріжсталі. Працював в Групі Метінвест сім років.  
 
Микита Кітіков народився 16 січня 1996 року та виріс в с.м.т. Новомиколаївка Запорізької області. Навчався в Новомиколаївській загальноосвітній школі, та після її закінчення встутив до училища та здобув професію машиніст крану.
 
Одружився, та разом з сім'єю переїхав до м.Запоріжжя. В липні 2017 влаштувався на Запоріжсталь  у мартенівський цех де працював за своєю спеціальністю. Одночасно навчався в ЗНМІ, де здобув вищу освіту.
У жовтні 2019 року Микита був призваний до проходження служби в збройних силах України, в/ч Національної гвардії України. Після прийняття присяги відразу підписав контракт, бо з дитинства мріяв бути військовим.
Під час повномасштабного вторгнення був в званні молодший лейтенант та брав безпосередню участь у бойових діях по захисту Батьківщини на Запорізьку напрямку. З 2023 року виконував обов'язки командира роти матеріального забезпечення в/ч Національної гвардії України, за сумлінну службу та звитягу отримав звання  лейтенанта.
 
26.02.2025 року під час навчальних занять на полігоні в н.п. Широке Запорізької області, ворогом був нанесений ракетний удар, де Микита отримав тяжке поранення. 07.03.2025 року його серце зупинилось. Похований Микита на своїй батьківщині у с.м.т. Новомиколаївка Запорізької області.
 
Батько Микити – Кондратенко О.О., також брав безпосередню участь у заходах по захисту Батьківщини, у складі механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти, де служив заступником командира бойової машини – навідником-оператором. Він загинув 10 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання с. Приютне Пологівського району Запорізької області.
 
У Микити залишився син та вагітна дружина, яка 22 липня 2025 року народила воіну ще одного синочка. 
 
bg
Вічна шана героям

З 2014 року було мобілізовано понад 10 000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам’ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та доповнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!

Про героя
30.10.1980–04.02.2026
Канонік
Олександр
30.10.1980–04.02.2026
Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 7 років. 

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Служив старшим солдатом, загинув під час виконання бойового завдання поблизу с. Річки Сумської області.

У Олександра Каноніка залишилися батьки Юлія Павлівна та Володимир Дмитрович, а також брат Іван. 
Про героя
23.06.1981–23.01.2026
Ухожанський
Ігор
23.06.1981–23.01.2026
Електрослюсар черговий та з ремонту устаткування Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже чотири роки. 

Був мобілізований в травні 2023 року. Служив старшим солдатом. Помер під час проходження служби від гострої серцево-судинної недостатності в м. Павлоград Дніпропестовської області. 

У Ігоря Ухожанського залишилися дружина Маргарита, та діти: Артем, Катерина й Єлизавета. 
Про героя
29.08.1983–23.01.2026
Шашорін
Віталій
29.08.1983–23.01.2026
Підземний електрослюсар черговий та з ремонту устаткування Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест менше року. 

Був мобілізований у вересні 2025 року. Отримав поранення, від яких помер під час бойових дій у н. п. Новий Донбас Покровського району Донецької області.

У Віталія Шашоріна залишилася дружина Оксана та син Данило.
Про героя
21.07.1984–05.01.2026
Сіліян
Максим
21.07.1984–05.01.2026
Інженер з надійності Центрального ГЗК. Працював в групі Метінвест вісім років. 

Був мобілізований в жовтні 2022 року. Служив молодшим сержантом. Загинув внаслідок прильоту КАБа в районі н. п. Добропілля Покровського району Донецької області.

У Максима Сіліяна залишилися дружина Юлія та сини Владислав і Олег. 
2025
Про героя
19.11.1989–27.07.2025
Петрашевський
Євген
19.11.1989–27.07.2025
Електрогазозварник Центрально ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже п’ять років. 

Був мобілізований в липні 2023 року. Загинув під час проходження військової служби в с. Вільноандріївка Запорізької області.

У Євгена Петрашевського залишилася донька Анна. 
Про героя
21.07.1976–18.07.2025
Акст
Сергій
21.07.1976–18.07.2025
Машиніст насосних установок Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже шість років.

Був мобілізований 27 лютого 2022 року. Служив в званні сержанта. Під час виконання бойових спеціальних завдань безпосереднього протиповітряного прикриття отримав травмування. Під час операції в лікарні серце героя не витримало. 

У Сергія Акста залишилася дружина Оксана. 
Про героя
23.01.1975–14.03.2025
Рябоштан
Андрій
23.01.1975–14.03.2025
Машиніст екскаватора Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже чотири роки.

Був мобілізований в липні 2022 року. Служив молодшим сержантом. Помер внаслідок гострої недостатності кровообігу, кардіоміопатії.

У Андрія Рябоштана залишилася дружина Тетяна. 
Про героя
12.07.1987–22.02.2025
Ніконенко
Станіслав
12.07.1987–22.02.2025
Механік на Центральному ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже сім років. Був нагороджений почесною грамотою комбінату.

Був мобілізований в липні 2022 року. Загинув при виконанні бойового завдання в районі н. п. Стариця Чугуївського р-ну Харківської області.

У Станіслава Ніконенка залишилися дружина Юлія та донька Аріна. 
Про героя
21.04.1989–14.01.2025
Великий
Вадим
21.04.1989–14.01.2025
Машиніст екскаватору на Центральному ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад два роки. 

Був мобілізований в жовтні 2024 року. В званні старшого солдата загинув при виконанні бойового завдання поблизу н. п. Торецьк Бахмутського р-ну Донецької області.

У Вадима Великого залишилася донька Дар’я.  
2024
Про героя
15.04.1994–22.12.2024
Кормош
Вячеслав
15.04.1994–22.12.2024
Помічник машиніста тепловозу Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже десять років. 

Був мобілізований в липні 2024 року. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу н. п. Дачне Донецької області.
Про героя
27.01.1995–27.10.2024
Бруча
Євгеній
27.01.1995–27.10.2024
Електрогазозварник Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже шість років. 
 
Був мобілізований у вересні 2022 року. Загинув поблизу н. п. Ямполівка Краматорського р-ну Донецької області.
 
Про героя
17.01.1975–19.10.2024
Луков
Володимир
17.01.1975–19.10.2024
Пожежний-рятувальник Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже вісім років. Був нагороджений почесною грамотою комбінату. 

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Служив молодшим сержантом. Загинув внаслідок вогнепального поранення. 

У Володимира Лукова залишилася дружина Тетяна, син Ілля та донька Аріна.