25.12.1986–21.05.2023
Машиніст бульдозера цеху шлакопереробки комбінату Запоріжсталь. Працював на виробництві понад рік. 

Пішов добровольцем 25 лютого 2022 року. Був командиром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. Загинув виконуючи службовий обов'язок при захисті Батьківщини поблизу населеного пункту Водяне Донецької області.

Колеги згадують про Павла Дорогокуплю так: «Павло був добрим товаришем, який працював у дружному колективі, любив та гарно виконував свою роботу, але настав момент у його житті, коли він вирішив сам для себе: «Якщо не я, то хто»? 

Павло був ввічливою, молодою, радісною відкритою, доброю людиною. Освіту отримав у Марганецькому горному коледжі працював на шахті Марганецькій, звідти пішов на строкову військову службу до Нацгвардії. Після служби працював у поліції, отримавши звання старшого лейтенанта. Згодом змінив професію на машиніста бульдозера – освоїв професію та працював в колективі цеху шлакопереробки. Проживаючи у місті Марганець, Павло разом із своїми товаришами по роботі приїздив працювати до міста Запоріжжя, гідно виконуючи свої обов’язки. Павло був добрим товаришем, керував бульдозером та лагодив техніку – від нього не було зволікань.  

Павло самостійно зробив свій вибір – пішов добровольцем. Ніколи не скаржився на тягарі солдатського життя. Він не був багатослівним. Мужньо та гідно виконував свій обов'язок до кінця. Ми завжди його пам'ятатимемо.  Вічна пам'ять нашому Герою!»

В Павла Дорогокуплі залишилася донька Олександра. 
bg
Вічна шана героям

З 2014 року було мобілізовано понад 10 000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам’ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та доповнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!

Про героя
30.10.1980–04.02.2026
Канонік
Олександр
30.10.1980–04.02.2026
Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 7 років. 

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Служив старшим солдатом, загинув під час виконання бойового завдання поблизу с. Річки Сумської області.

У Олександра Каноніка залишилися батьки Юлія Павлівна та Володимир Дмитрович, а також брат Іван. 
Про героя
23.06.1981–23.01.2026
Ухожанський
Ігор
23.06.1981–23.01.2026
Електрослюсар черговий та з ремонту устаткування Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже чотири роки. 

Був мобілізований в травні 2023 року. Служив старшим солдатом. Помер під час проходження служби від гострої серцево-судинної недостатності в м. Павлоград Дніпропестовської області. 

У Ігоря Ухожанського залишилися дружина Маргарита, та діти: Артем, Катерина й Єлизавета. 
Про героя
29.08.1983–23.01.2026
Шашорін
Віталій
29.08.1983–23.01.2026
Підземний електрослюсар черговий та з ремонту устаткування Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест менше року. 

Був мобілізований у вересні 2025 року. Отримав поранення, від яких помер під час бойових дій у н. п. Новий Донбас Покровського району Донецької області.

У Віталія Шашоріна залишилася дружина Оксана та син Данило.
Про героя
21.07.1984–05.01.2026
Сіліян
Максим
21.07.1984–05.01.2026
Інженер з надійності Центрального ГЗК. Працював в групі Метінвест вісім років. 

Був мобілізований в жовтні 2022 року. Служив молодшим сержантом. Загинув внаслідок прильоту КАБа в районі н. п. Добропілля Покровського району Донецької області.

У Максима Сіліяна залишилися дружина Юлія та сини Владислав і Олег. 
2025
Про героя
19.11.1989–27.07.2025
Петрашевський
Євген
19.11.1989–27.07.2025
Електрогазозварник Центрально ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже п’ять років. 

Був мобілізований в липні 2023 року. Загинув під час проходження військової служби в с. Вільноандріївка Запорізької області.

У Євгена Петрашевського залишилася донька Анна. 
Про героя
21.07.1976–18.07.2025
Акст
Сергій
21.07.1976–18.07.2025
Машиніст насосних установок Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже шість років.

Був мобілізований 27 лютого 2022 року. Служив в званні сержанта. Під час виконання бойових спеціальних завдань безпосереднього протиповітряного прикриття отримав травмування. Під час операції в лікарні серце героя не витримало. 

У Сергія Акста залишилася дружина Оксана. 
Про героя
23.01.1975–14.03.2025
Рябоштан
Андрій
23.01.1975–14.03.2025
Машиніст екскаватора Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже чотири роки.

Був мобілізований в липні 2022 року. Служив молодшим сержантом. Помер внаслідок гострої недостатності кровообігу, кардіоміопатії.

У Андрія Рябоштана залишилася дружина Тетяна. 
Про героя
12.07.1987–22.02.2025
Ніконенко
Станіслав
12.07.1987–22.02.2025
Механік на Центральному ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже сім років. Був нагороджений почесною грамотою комбінату.

Був мобілізований в липні 2022 року. Загинув при виконанні бойового завдання в районі н. п. Стариця Чугуївського р-ну Харківської області.

У Станіслава Ніконенка залишилися дружина Юлія та донька Аріна. 
Про героя
21.04.1989–14.01.2025
Великий
Вадим
21.04.1989–14.01.2025
Машиніст екскаватору на Центральному ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад два роки. 

Був мобілізований в жовтні 2024 року. В званні старшого солдата загинув при виконанні бойового завдання поблизу н. п. Торецьк Бахмутського р-ну Донецької області.

У Вадима Великого залишилася донька Дар’я.  
2024
Про героя
15.04.1994–22.12.2024
Кормош
Вячеслав
15.04.1994–22.12.2024
Помічник машиніста тепловозу Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже десять років. 

Був мобілізований в липні 2024 року. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу н. п. Дачне Донецької області.
Про героя
27.01.1995–27.10.2024
Бруча
Євгеній
27.01.1995–27.10.2024
Електрогазозварник Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже шість років. 
 
Був мобілізований у вересні 2022 року. Загинув поблизу н. п. Ямполівка Краматорського р-ну Донецької області.
 
Про героя
17.01.1975–19.10.2024
Луков
Володимир
17.01.1975–19.10.2024
Пожежний-рятувальник Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже вісім років. Був нагороджений почесною грамотою комбінату. 

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Служив молодшим сержантом. Загинув внаслідок вогнепального поранення. 

У Володимира Лукова залишилася дружина Тетяна, син Ілля та донька Аріна.