Степанюк Сергій
08.02.1983–23.12.2022
Степанюк Сергій
Народився в селі Новоселище Запорізької області. В 1998 році закінчив Августинівську загально-освітню школу. В цьому ж році вступив до Запорізького електро-технічного технікуму.
В 2002 році – військова служба в десантному батальйоні. У 2014 році став на захист України під час АТО. Служив в 55-ій окремій артилерійській бригаді «Запорізька Січ» на посаді командира гармати. В 2017 році після завершення контракту повернувся до цивільного життя.
З 2020 року працював на комбінаті Запоріжсталь верстатником деревообробних станків. Після повномасштабного вторгнення росії, Сергій 24 лютого 2022 року став на захист Батьківщини.
Сергій до останнього боровся за вільне майбутнє своєї сім'ї та всіх українців. Ризикуючи життям визволяв окуповані села, не дозволяв ворогу пройти далі.
Загинув Сергій Степанюк під час виконання бойового завдання біля с. Богоявленка Донецької області від вибухової травми.
Колеги згадують про Сергія Степанюка так: «Був дуже веселою і доброю людиною, майстром на всі руки. З ним було дуже легко спілкуватись. Сергій ніколи не ображався».
Поховали Сергія в рідному селі. В нього залишилися дружина, син, матір та сестра.
Вічна шана героям
За десять років війни було мобілізовано понад 9000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам’ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та доповнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!
Дніпро
Метінвест-СМЦ
Про героя
19.01.1979–16.01.2024
Шрамко
Владислав
Владислав
Шрамко Владислав
19.01.1979–16.01.2024
Шрамко Владислав
Стропальник Метінвест-СМЦ у місті Дніпро. Працював в Групі Метінвест сім років.
З 26 березня 2022 року Владислав служив інспектором прикордонної служби ІІ категорії в Бахмутському районі Донецької області, маючи військове звання молодшого сержанта. За свою відвагу та самопожертву посмертно нагороджений орденом «За Мужність» ІІІ ступеня. Загинув від вогнепального поранення у смт Курдюмівка, віддавши своє життя за свободу та незалежність рідної землі. Пам’ять про Владислава житиме в серцях тих, хто знав і любив його. Колеги згадують Владислава Шрамко як працьовиту, не конфліктну людину. Усі його знали лише як хорошу і добру особистість.