Машиніст бульдозера в кар'єрі та на відвалах Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 16 років. 

 

Колеги згадують, що Ігор Нетрусов за час роботи на комбінаті зарекомендував себе висококваліфікованим, ініціативним робітником. До роботи відносився  старанно, наполегливо і віддано, з високою виконавською дисципліною.

 

Своєю порядністю, доброзичливістю, впевненістю в своїй правоті завжди створював в колективі хорошу ділову атмосферу. Він завжди був у вирії подій. За характером доброзичливий, врівноважений, безкорисливий у стосунках, завжди переймався всіма турботами колективу, користувався заслуженим авторитетом та повагою.

 

Ігор Нетрусов добровольцем пішов на фронт у вересні 2023 року. Служив головним сержантом на Запорізькому, Донецькому та Дніпропетровському напрямках. Був нагороджений Нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня; Грамотою за мужність та героїзм від командира військової частини Т0120; Грамотою за особистий внесок у справу захисту незалежності від командира 26 окремої Дніпровської шляхо-відновлювальної бригади. Під час служби захворів. Помер у 16 міській лікарні Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг.

 

У Ігоря Нетрусова залишився мати, дружина та син Євгеній. Він також працює на Північному ГЗК. В грудні 2022 року Євгеній Нетрусов добровольцем пішов до лав ЗСУ. 
 

Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів 5 розряду Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже дев’ять років. Колеги згадують, що особливо швидко і якісно в Костянтина вдавалося ремонтувати господарський транспорт (паливозаправники, водовозки, самоскиди та бортові автомобілі марок КрАЗ, МАЗ. В вільний час полюбляв проводити біля комп’ютера.

 

Був мобілізований в квітні 2025 року. На службі був оператором дронів десантно-штурмових військ. Призвався на службу на Сумського напрямку. Був переведений і загинув на Синельниковському напрямку Дніпропетровської області в с. Гаврилівка. Був нагороджений похвальною грамотою від головнокомандуючого ЗСУ Сирського О.С. з відзнакою «За сумлінну службу». Отримав нагрудний знак «За заслуги перед містом».

 

Костянтин Винокуров загинув при виконанні бойового завдання в Синельниковському районі Дніпропетровської області.

 

У Костянтина залишилася мати. 
 

Водій автотранспортних засобів Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад шість років. 

 

Був мобілізований в червні 2022 року. Служив старшим солдатом. Сергій помер від тяжкої хвороби, в лікарні «Феофанія» м. Київ. Був нагороджений відзнаками «За Оборону України», «Хрестом Сил Спеціальних Операцій», «За військову службу Україні», «Захиснику Вітчизни» (посмертно), «Комбатським Хрестом» (посмертно), «Захиснику України» (посмертно).

 

У Сергія Пушки залишився син Марк. 

 

Колеги згадують, що Сергій зарекомендував себе досвідченим водієм, порядним, дружелюбним, відповідальним, водночас скромним . Був життєрадісним, веселим та комунікабельним. Завжди міг допомогти. Він був компанійським чоловіком. Для колективу він завжди залишиться усміхненим та добрим. 

 

Схиляємо голову перед його мужністю та самовідданістю. Світла пам’ять та вічна слава Герою.
 

Машиніст бульдозера в кар'єрі та на відвалах Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 10 років. Колеги згадують про нього так: «За час роботи на комбінаті Денис Москальов зарекомендував себе висококваліфікованим, ініціативним працівником. До роботи ставився старанно, наполегливо і віддано, з високою виконавською дисципліною. Висока професійна майстерність, працьовитість та новаторський підхід – все це було притаманне Денису Григоровичу.

Своєю порядністю, доброзичливістю, впевненістю в своїй правоті завжди створював в колективі хорошу ділову атмосферу. Він завжди був у вирії подій. За характером доброзичливий, врівноважений, безкорисливий у стосунках, завжди переймався всіма турботами колективу, користувався заслуженим авторитетом та повагою».

Був мобілізований в серпні 2022 року. Служив трактористом-машиністом бульдозера взводу дорожніх машин шляховідновлювальної роти на Покровському напрямку. Помер внаслідок хвороби, пов’язаної з проходженням військової служби. 

 

У Дениса Москальова залишилися донька Каміла та дружина Марина. 
 

Механік гірничотранспортного цеху № 2 Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 34 роки. Колеги згадують його як Фахівця з великої літери. В колективі пам’ятають його як життєрадісну, доброзичливу, чуйну та справедливу людину. Віктор Білобровка вув генератором ідей. Дуже гостинний і доброзичливий чоловік, гарний товариш для багатьох. Великий патріот України!

 

Віктор Білобровка пішов добровольцем захищати країну 28 лютого 2022 року. Служив в званні молодший сержант. Командир 3 відділення радіоелектронної боротьби інженерного батальйону на Воскресенському напрямку Донецької обл. Брав участь в операції по визволенню  Херсонської області.

 

Загинув при евакуації поранених побратимів від отриманих поранень не сумісних з життям в районні с. Новоселівка Великомихайлівської громади Синельниківського району Дніпропетровської області. Посмертно нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» ПЦУ та нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.

 

Віктор Білобровка у вересні 2025 року мав стати дідом. У нього залишився син Ігор, батьки. Брат Віктора Роман також працює на Північному ГЗК в Автоцеху. 

 

Світла пам’ять та вічна слава Герою!
 

Машиніст екскаватора на відвалах виробничої дільниці по прийманню гірничої маси на відвали Першотравневого кар'єру Північного ГЗК. 

Був мобілізований в квітні 2024 року. Служив на Покровському напрямку. Загинув поблизу м. Мирноград Покровського району Донецької області. 

 

У Олександра Кислого залишилася мати, дружина та двоє доньок. Брат Олександра Кислий Віталій продовжує захищати країну у лавах ЗСУ.
 

Електрогазозварник 5 розряду, дiльниці №7 з технічного обслуговування та ремонту устаткування кар`єрів. Працював в Групі Метінвест майже два роки.

 

Був мобілізований у вересні 2024 року. Служив у механізованому відділенні 17-ї окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка у званні сержанта. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Крем'яне Курської області. Його особу вдалося офіційно ідентифікувати за допомогою ДНК-експертизи лише у жовтні 2025 року.

 

У Сергія Довгорученка залишився син Ростислав. 
 

Електрослюсар черговий та з ремонту устаткування Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 18 років. 

Був мобілізований в січні 2024 року. Загинув захищаючи Запорізьку область. 

 

Колеги згадують, що Сергій Применко був професiонал свого дiла, постiйно пiдвищував  квалiфiлацiю. Сумлiнно виконував свої вiйсковi обовязки. Захоплювався спортом. Полюбляв футбол. Грав за збiрну цеха Північного ГЗК.
 
Сергій Применко був одружений, мав двох синiв шести та чотирьох рокiв.

Механік дільниці Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад сім років. 

 

Був мобілізований в грудні 2023 року. Служив стрільцем стрілкового відділення. Отримав Смертельне поранення поблизу н. п. Макарівка Волновахського району Донецької області.

 

У Миколи Курочкіна залишилися батько, донька та брат.
 

Слюсар-ремонтник Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад шість років. 

 

Пішов добровольцем на фронт в березні 2024 року. Отримав бойовий позивний «Сомалі». Загинув під час бойового завдання у н.п. Невське Сватівського р-ну Луганської області. Був відзначений знаком «За заслуги перед містом» III ступеня. 

 

У Святослава Додатка залишилася дружина Анастасія та батьки Світлана Вікторівна і Олег Юрійович, який працював електрослюсарем на Першотравневому кар’єрі. 
 

Механік дільниці РЗФ-1 Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 17 років. 

 

Був мобілізований в липні 2024 року. Загинув поблизу н. п. Водяне Волноваського району Донецької області.

 

У Олександра Сайка залишилися батько, мати та син десяти років
 

Машиніст екскаватора Першотравневого кар’єру виробничої дільници № 4 по відвантаженню гірничої маси з перевантажувальних станцій Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже вісім років. 

 

Був мобілізований в червні 2024 року. Загинув на Курському напрямку. 

 

У Максима Даніва залишилася мати.