Слюсар-ремонтник Цеху ремонту металургійного устаткування №1 Метінвест-Промсервіс в м. Запоріжжя. Працював у Групі Метінвест з 2019 року.

 

Після закінчення школи Микола Баранов опанував фах зварювальника. Почав працювати в 16 років. Всьому навчився сам: і будувати, і ремонтувати. Був почесним донором. Любив відпочивати з сім’єю і друзями: рибалити, плавати на човні. Полюбляв автомобілі. 

 

До захисту Батьківщини Микола долучився на самому початку вторгнення 25 лютого 2022. Він пішов добровольцем та боронив нашу державу на різних напрямках. У лавах ЗСУ був спочатку на посаді навідника, а потім водія. Служив у складі батальйону «Донбас», а потім в 54 ОМБр ім. Гетьмана Івана Мазепи. Побратими згадують його, як класного водія і кухаря. Він завжди вигадував якісь нові смачні страви.  

 

10  листопада 2024 року Микола Баранов  загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Миколаївка Краматорського району Донецької області, отримавши травми несумісні з життям. Нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ст. (посмертно).

 

У Героя залишилися дружина Олена та двоє синів. На момент смерті батька Олександру було 24 роки, а Микиті всього 8 місяців.

 

Старший брат Миколи продовжує працювати на Запоріжсталі.
 

Слюсар-ремонтник 6 розряду ремонтно-механічного цеху Метінвест-Промсервісу в м. Запоріжжя. Працював в Групі Метінвест понад шість років. 

 

Ярослав Конько навчався в середній школі №75 заводського району Запоріжжя, в училищі №2 здобув професію автомеханік. Цікавився риболовлею, займався волейболом та футболом.

 

У 2018 році розпочав трудову діяльність в Метінвесті, працював слюсарем-ремонтником в ремонтно-механічного цеху Запоріжкоксу.

 

Військову службу Ярослав розпочав одразу після повномасштабного вторгнення, приєднавшись до добровільного формування територіальної оборони в рідному місті. І вже в серпні 2022 року добровільно мобілізувався до лав Національної Гвардії України. Гідно ніс службу у військовій частині 3029 в XV бригаді оперативного призначення «Кара Даг». Виконуючі бойові завдання на Запорізькому напрямку пройшов шлях від рядового солдата до молодшого сержанта.

 

Вірний Військовій присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши мужність і стійкість, загинув 30 червня 2024 року, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області.

 

Нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

 

У Героя залишились дружина Ганна, донька, мати Ніна Леонідівна та брат Олександр.
 

Електрогазозварник Цеху ремонту металургійного устаткування №1 Метінвест Промсервісу в м. Запоріжжя. Працював у Групі Метінвест з 2010 року.

 

Віталій Бутенко любив відпочивати з сім’єю і друзями: гуляти на природі, кататися на велосипеді. Захоплювався фотографією. Робив яскраві фото. 

 

У березні 2023 року мобілізувався до лав Збройних Сил України. Боронив нашу державу на різних напрямках. За особливі заслуги був нагороджений Орденом «За мужність» III ст.  Побратими згадують його, як чудову людину та надійного товариша, який, ризикуючи власним життям не раз рятував їм життя. 

 

19 лютого 2024 року Віталій Бутенко загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Липці на Харківщині, отримавши травми несумісні з життям. Посмертно був нагороджений «Комбатантським хрестом» та нагрудним знаком «Честь та Пам’ять» від головнокомандувача ЗСУ.

 

У Героя залишилися дружина Аліна та маленька донька Кіра.
 

Артур Саченко народився і виріс в м. Запоріжжя. Середню освіту отримав у Запорізькій гімназії № 33. З 2000 року по 2004 рік навчався в Запорізькому металургійному фаховому коледжі ЗНУ на спеціальності «Обслуговування та ремонт обладнання металургійних підприємств» та здобув кваліфікацію «Технік-механік» з відзнакою. Після закінчення коледжу залишився працювати на комбінаті Запоріжсталь на посаді слюсаря-ремонтника.

З 2004 по 2005 рік проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. По завершенні строкової служби повернувся на рідне підприємство. З 2005 року по 2010 рік без відриву від виробництва навчався в Запорізькій державній металургійній академії, по закінченню якої здобув вищу освіту за спеціальністю «Металургійне обладнання» і кваліфікацію інженера-механіка.

У 2011 році у Артура народилась довгоочікувана донечка Еліна.

Активно залучався до програм підготовки резервів на підприємстві. З 2013 року працював на посаді інженера-технолога. З 2017 року переведений до Метінвест-Промсервісу, де також займав посаду інженера-технолога. У 2020 році Артур був нагороджений почесною грамотою «За високі трудові результати».

За роки роботи на Метінвест-Промсервісі зарекомендував себе працелюбним працівником, лідером у колективі. Колеги відзначали Артура Саченка, як Людину з великої літери!

24.02.2022 року був призваний по мобілізації до лав ЗСУ, де проходив службу артилерійській бригаді. З 25.02.2022 року був направлений на оборону Маріуполя, де при виконанні бойового завдання загинув, захищаючи Батьківщину.

Був нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

У Артура Саченка залишилась любляча дружина та донечка.