Слюсар черговий та з ремонту устаткування Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 22 роки.

 

Був мобілізований в серпні 2022 року. Служив в званні молодший сержант алтелерійського взводу артелерійської батареї парашутно-десантного батальйон. Загинув виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну поблизу н.п. Гришине Покровського району Донецької області. Посмертно нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом Кривий Ріг» ІІІ ступеню.

 

У Віктора Чонки залишилися дружина Тетяна та донька Вікторія. 
 

Слюсар-ремонтник Запорізького ливарно-механічного заводу. Працював в Групі Метінвест майже чотири роки.

 
Був мобілізований в червні 2024 року. Служив стрільцем на Запорізькому напрямку. Загинув захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України під час виконання бойового завдання біля н.п. Роботіно Запорізької області.

Механік гірничотранспортного цеху № 2 Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 34 роки. Колеги згадують його як Фахівця з великої літери. В колективі пам’ятають його як життєрадісну, доброзичливу, чуйну та справедливу людину. Віктор Білобровка вув генератором ідей. Дуже гостинний і доброзичливий чоловік, гарний товариш для багатьох. Великий патріот України!

 

Віктор Білобровка пішов добровольцем захищати країну 28 лютого 2022 року. Служив в званні молодший сержант. Командир 3 відділення радіоелектронної боротьби інженерного батальйону на Воскресенському напрямку Донецької обл. Брав участь в операції по визволенню  Херсонської області.

 

Загинув при евакуації поранених побратимів від отриманих поранень не сумісних з життям в районні с. Новоселівка Великомихайлівської громади Синельниківського району Дніпропетровської області. Посмертно нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» ПЦУ та нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.

 

Віктор Білобровка у вересні 2025 року мав стати дідом. У нього залишився син Ігор, батьки. Брат Віктора Роман також працює на Північному ГЗК в Автоцеху. 

 

Світла пам’ять та вічна слава Герою!
 

Майстер гірничий в кар'єрі Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 34 роки. 

Був мобілізований в травні 2022 року. Служив головним сержантом-командиром відділення інженерно-саперного взводу. Отримав відзнаки медаль «За оборону міста Харків», медаль «За оборону міста Бахмут», відзнаку Міністерства оборони України «Захиснику України», медаль Десантно-штурмових військ (ДШВ), нагрудний знак «Ветеран Війни», а також повний кавалер відзнаки ТРО ЗСУ.

Олександр Шевченко помер від отриманих поранень у військово-медичному центрі Північного регіону м.Харків внаслідок виконання бойового завдання у н.п. Зелене Харківської області.

Без батька залишилось четверо дітей. Дружина загиблого Ганна, працівниця Інгулецького ГЗК і надалі несе службу у лавах ЗСУ.

Монтер колії у кар'єрі Південного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад п’ять років. 

Станіслав народився 6 квітня 2001 року. Після закінчення школи вступив до Політехнічного коледжу КНУ, де здобув фах техніка з обслуговування та ремонту залізничних споруд та об’єктів колійного господарства. У 2020 році під час проходження виробничої практики тямущому і роботящому хлопцю запропонували працевлаштуватися в управління залізничного транспорту ПівдГЗК, на що він не вагаючись погодився. Потім було дипломування, а невдовзі після цього розпочалася строкова військова служба.

 

Після демобілізації Станіслав знову повернувся працювати в колектив цеху поточного утримання та ремонту колії УЗТ, створив власну сім’ю. Але всі плани на успішне майбуття перекреслили кровожерливі сусіди. Вже 18 березня 2022 року залізничник був мобілізований: спочатку проходив службу в територіальній обороні, потім захищав
Батьківщину на Донецькому напрямку. Далі тривалий час гідно виконував свій військовий обов’язок на Сумщині. Саме там, в Сумах, 21 червня 2025 року старший сержант Станіслав Барнет загинув під час виконання бойового завдання внаслідок ракетного удару. До кінця він віддано служив Україні, залишався вірним військовій присязі та українському народові, мужньо виконував військовий обов’язок перед Батьківщиною. 

 

Овдовіла молода дружина Катерина, без батька зростатиме дворічний син Макар. У невимовному горі залишилися батьки та сестра Героя. Мама Ольга Петрівна, яка також працює на Південному комбінаті в цеху мереж і підстанцій втратила частину свого серця, свою надію і опору.

 

Схиляємо голови у глибокій скорботі… Щирі співчуття рідним. Вічна пам’ять і слава українському Воїну, який захищав рідну країну і кожного з нас!
 

Слюсар із складання металевих конструкцій Запорізького ливарно-механічного заводу філіалу №2 (м. Кривий Ріг). Працював в Групі Метінвест понад сім років. 

Був мобілізований в січні 2023 року. Служив солдатом на Запорізькому напрямку. Був нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня, нагрудним знаком «За вірне служіння Україні», нагрудним знаком «Знак пошани Саксаганського району м. Кривого Рогу» та відзначений почесною грамота від командувача військ оперативного командування «Південь».

Микола Конівець загинув захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України під час виконання бойового завдання в районі н.п. Кам’янське Запорізької області внаслідок вогневого впливу з боку противника, а саме – мінометного обстрілу.

У Миколи Конівця залишились дружина та донька.

Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування прокатного цеху. Працював в Групі Метінвест майже 27 років. 

Був мобілізований в серпні 2023 року. Служив в званні старшого лейтенанту. Загинув в бою поблизу населеного пункту Варварівка на Запоріжжі захищаючи українську землю від загарбників.

У Сергія Юрги залишилися дружина Олена, донька Карина та батьки.

Майстер зміни ковальської дільниці ремонтно-механічного цеху Каметсталі. Працював в Групі Метінвест майже шість років. 

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув в бою поблизу населеного пункту Гуляйпільське на Запоріжжі, захищаючи Україну.

У Андрія Ююкіна залишилися дружина Світлана, сини Андрій та Єгор, донька Дар’я та мати. 

Електрослюсар черговий та з ремонту устаткування Інгулецького ГЗК, Працював в Групі Метінвест понад 16 років. 

Був мобілізований в січні 2023 року. Служив навідником першого механізованого відділення – бойової машини третьої механізованого взводу військової частини. Відповідно до рішення судувід 15.04.2025 року, Олександр Коваленко мав  статус «безвісті зниклий» від 30.06.2022 року. Офіційно визнаний загиблим під час ведення бойових дій неподалік н.п. Тошківка Луганської області. Днем смерті солдата, вважати день набрання законної сили рішенням суду – 16.05.2025 року.

Колеги згадують Олександра Коваленка так: «Олександр був не просто воїном. Він був Людиною з великої літери – добрим, щирим, світлим. Люблячий чоловік, турботливий батько, вірний син – його серце жило для інших. У родині – опора і захист. У дружбі – щирість і підтримка. На війні – хоробрий, сильний, незламний. Для батьків він був гордістю, для дітей – героєм, для дружини – надією, любов’ю, опорою, підтримкою. У кожному його вчинку – чесність, гідність, внутрішня сила. Він вірив у правду, у добро, в те, що варто боротися за краще майбутнє. І боротися до кінця – як справжній воїн».

Слюсар-ремонтник коксового цеху комбінату Каметсталь. Працював в Групі Метінвест майже 12 років. 

Був мобілізований в серпні 2022 року. Загинув на Донеччині, захищаючи Україну.

У Юрія Матвієвського залишилися дружина Марина, донька Інна та син Олександр. 

Провідний інженер з комп'ютерних систем Метінвест Діджитал (Кривий Ріг). Працював в Групі Метінвест понад 14 років. 

 

Був мобілізований в березні 2024 року. Служив кулеметником механізованого взводу на Харківському напрямку. Був нагороджений грамотою бригади. Загинув поблизу н. п. Красне Перше, Куп’янського району Харківської області.

 

У Юрія Кримського залишилися дружина Наталія та доньки Ірина й Ольга. 
 

Токар-розточувальник філіалу №2 ЗЛМЗ в Кривому Розі. Працював в Групі Метінвест два роки.

Був мобілізований в лютому 2025 року. Служив стрільцем на Запорізькому напрямку. Був відзначений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня. Загинув захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України під час ведення бойових дій в н. п. Кам’янське Васильківського району Запорізької області.