23.09.1984–18.04.2022
Артур Саченко народився і виріс в м. Запоріжжя. Середню освіту отримав у Запорізькій гімназії № 33. З 2000 року по 2004 рік навчався в Запорізькому металургійному фаховому коледжі ЗНУ на спеціальності «Обслуговування та ремонт обладнання металургійних підприємств» та здобув кваліфікацію «Технік-механік» з відзнакою. Після закінчення коледжу залишився працювати на комбінаті Запоріжсталь на посаді слюсаря-ремонтника.

З 2004 по 2005 рік проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. По завершенні строкової служби повернувся на рідне підприємство. З 2005 року по 2010 рік без відриву від виробництва навчався в Запорізькій державній металургійній академії, по закінченню якої здобув вищу освіту за спеціальністю «Металургійне обладнання» і кваліфікацію інженера-механіка.

У 2011 році у Артура народилась довгоочікувана донечка Еліна.

Активно залучався до програм підготовки резервів на підприємстві. З 2013 року працював на посаді інженера-технолога. З 2017 року переведений до Метінвест-Промсервісу, де також займав посаду інженера-технолога. У 2020 році Артур був нагороджений почесною грамотою «За високі трудові результати».

За роки роботи на Метінвест-Промсервісі зарекомендував себе працелюбним працівником, лідером у колективі. Колеги відзначали Артура Саченка, як Людину з великої літери!

24.02.2022 року був призваний по мобілізації до лав ЗСУ, де проходив службу артилерійській бригаді. З 25.02.2022 року був направлений на оборону Маріуполя, де при виконанні бойового завдання загинув, захищаючи Батьківщину.

Був нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

У Артура Саченка залишилась любляча дружина та донечка.
bg
Вічна шана героям

З 2014 року було мобілізовано понад 10 000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам’ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та доповнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!

Про героя
30.10.1980–04.02.2026
Канонік
Олександр
30.10.1980–04.02.2026
Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 7 років. 

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Служив старшим солдатом, загинув під час виконання бойового завдання поблизу с. Річки Сумської області.

У Олександра Каноніка залишилися батьки Юлія Павлівна та Володимир Дмитрович, а також брат Іван. 
Про героя
26.11.1969–30.01.2026
Ткачук
Сергій
26.11.1969–30.01.2026
Водій автотранспортних засобів Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 31 рік. 

Був мобілізований в жовтні 2022 року. Служив старшим солдатом, механіком-водієм, кранівником евакуаційного відділення на Запорізькому напрямку. Загинув, мужньо захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, біля н. п. Малинівка Запорізької області.

Колеги згадують, що Сергій Ткачук був відповідальним працівником, надійною людиною та спражнім Захисником України. 

У Сергія Ткачука залишилася дружина Ольга. 
Про героя
23.06.1981–23.01.2026
Ухожанський
Ігор
23.06.1981–23.01.2026
Електрослюсар черговий та з ремонту устаткування Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже чотири роки. 

Був мобілізований в травні 2023 року. Служив старшим солдатом. Помер під час проходження служби від гострої серцево-судинної недостатності в м. Павлоград Дніпропестовської області. 

У Ігоря Ухожанського залишилися дружина Маргарита, та діти: Артем, Катерина й Єлизавета. 
Про героя
29.08.1983–23.01.2026
Шашорін
Віталій
29.08.1983–23.01.2026
Підземний електрослюсар черговий та з ремонту устаткування Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест менше року. 

Був мобілізований у вересні 2025 року. Отримав поранення, від яких помер під час бойових дій у н. п. Новий Донбас Покровського району Донецької області.

У Віталія Шашоріна залишилася дружина Оксана та син Данило.
Про героя
13.05.1974–15.01.2026
Захарченко
Сергій
13.05.1974–15.01.2026
Машиніст крана металургійного виробництва 6 розряду конвертерного цеху комбінату Каметсталь. Працював в Групі Метінвест понад чотири роки. 

Був мобілізований 24 лютого 2022 року. Загинув в місті Дніпро, виконуючи завдання із захисту України.

У Сергія Захарченка залишилися дружина, донька та мати. 
Про героя
23.01.1983–14.01.2026
Лесняк
Андрій
23.01.1983–14.01.2026
Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування 6 розряду прокатного цеху Каметсталі. Працював в Групі Метінвест майже 25 років. 

Був мобілізований в березні 2025 року. Загинув поблизу населенного пункту Авдіївка на Сумщині, захищаючи Україну.

У Андрія Лесняка залишилися дружина Ольга, комірник прокатного цеху Каметсталі, донька Катерина, син Максим та сестра.
Про героя
21.07.1984–05.01.2026
Сіліян
Максим
21.07.1984–05.01.2026
Інженер з надійності Центрального ГЗК. Працював в групі Метінвест вісім років. 

Був мобілізований в жовтні 2022 року. Служив молодшим сержантом. Загинув внаслідок прильоту КАБа в районі н. п. Добропілля Покровського району Донецької області.

У Максима Сіліяна залишилися дружина Юлія та сини Владислав і Олег. 
2025
Про героя
21.09.1972–26.12.2025
Бойко
Олександр
21.09.1972–26.12.2025
Апаратник одержання високотемпертурного пеку 4 розряду cмолопереробного цеху меткомбінату Каметсталь. Працював в Групі Метінвест майже шість років. 

Був мобілізований 24 лютого 2022 року. Був нагороджений медаллю «За хоробрість в бою» та нагрудним знаком «РеАДн 93 ОМБр ХОЛОДНИЙ ЯР». Загинув під час участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, в районі населеного пункту Курилівка Харківської області.
 
У Олександра Бойка залишилися дружина, доньки та сестра.
 
Про героя
27.01.1967–01.12.2025
Полторацький
Юрій
27.01.1967–01.12.2025
Інженер 1 категорії Управління соціальних питань комбінату Каметсталь. Працював в Групі Метінвест майже 17 років.

В 2015-2016 роках Юрій Полторацький був учасников АТО/ОСС. Після повномасштабного вторгнення був мобілізований 1 березня 2022 року. Служив у званні капітану. В 2023 році отримав нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест». Загинув в бою поблизу Краматорська на Донеччині, захищаючи українську землю.
 
У Юрія Полторацького залишився брат.  
 
Про героя
04.12.1990–21.11.2025
Сиротюк
Сергій
04.12.1990–21.11.2025
Майстер на Інгулецькому ГЗК, працював в Групі Метінвест понад 15 років. 
 
Був мобілізований в грудні 2022 року. Служив молодшим сержантом, командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів на Запорізькому напрямку. Загинув під час ведення бойових дій в районі н.п. Добропілля Пологівського р-ну Запорізької області. Був нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеню.
 
Сергій був світлою і доброю людиною, відданий своїй справі, відповідальний, щирий. Таким його пам’ятають усі, хто мав честь працювати і служити поруч із Сергієм.
 
Без тата залишились двоє діток та любляча дружина Оксана, мати та сестра героя.
 
Про героя
12.06.1980–08.11.2025
Говтвян
Володимир
12.06.1980–08.11.2025
Бункерувальник агломераційного цеху комбінату Запоріжсталь. Працював в Групі Метінвест понад шість років. 
 
Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Служив командиром відділення- командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів на запорізькому напрямку. Відзначений нагрудним знаком командира 128 ОГШБр. Згинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Степногірськ.
 
У Володимира Говтвяна залишилися дружина та син. 
 
Про героя
01.03.1986–06.11.2025
Качуровський
Юрій
01.03.1986–06.11.2025
Машиніст бульдозера в кар'єрі 6 розряду Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад вісім років.
 
Був мобілізований в липні 2022 року. Служив старшим оператором відділення протитанкових ракет. Загинув під час виконання бойового завдання в результаті підриву на вибуховому пристрої поблизу н.п. Райгородок Краматорського р-ну Донецької області.
 
У Юрія Качуровського залишився син, дружина Анжела та літня мати.