25.12.1986–21.05.2023
Машиніст бульдозера цеху шлакопереробки комбінату Запоріжсталь. Працював на виробництві понад рік. 

Пішов добровольцем 25 лютого 2022 року. Був командиром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. Загинув виконуючи службовий обов'язок при захисті Батьківщини поблизу населеного пункту Водяне Донецької області.

Колеги згадують про Павла Дорогокуплю так: «Павло був добрим товаришем, який працював у дружному колективі, любив та гарно виконував свою роботу, але настав момент у його житті, коли він вирішив сам для себе: «Якщо не я, то хто»? 

Павло був ввічливою, молодою, радісною відкритою, доброю людиною. Освіту отримав у Марганецькому горному коледжі працював на шахті Марганецькій, звідти пішов на строкову військову службу до Нацгвардії. Після служби працював у поліції, отримавши звання старшого лейтенанта. Згодом змінив професію на машиніста бульдозера – освоїв професію та працював в колективі цеху шлакопереробки. Проживаючи у місті Марганець, Павло разом із своїми товаришами по роботі приїздив працювати до міста Запоріжжя, гідно виконуючи свої обов’язки. Павло був добрим товаришем, керував бульдозером та лагодив техніку – від нього не було зволікань.  

Павло самостійно зробив свій вибір – пішов добровольцем. Ніколи не скаржився на тягарі солдатського життя. Він не був багатослівним. Мужньо та гідно виконував свій обов'язок до кінця. Ми завжди його пам'ятатимемо.  Вічна пам'ять нашому Герою!»

В Павла Дорогокуплі залишилася донька Олександра. 
bg
Вічна шана героям

З 2014 року було мобілізовано понад 10 000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам’ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та доповнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!

2025
Про героя
06.12.1984–17.06.2025
Кобух
Олександр
06.12.1984–17.06.2025
огнетривник сервісного центу Запоріжвогнетриву (м. Запоріжжя). Працював в Групі Метінвест понад сім років. 

Був мобілізований в квітні 2022 року. Служив розвідником. Загаинув  в районі н.п. Полтавка Донецької області, внаслідок отриманих поранень від ворожого скиду з БПЛА.

У Олександра Кобуха залишилися дружина Вікторія та доньки Єва і Ангеліна.
Про героя
16.10.1978–02.06.2025
Дмитрієв
Микола
16.10.1978–02.06.2025
Майстер з ремонту вогнетривкої кладки сервісного центру Запоріжвогнетриву (м. Запоріжжя). Працював в Групі Метінвест майже дев'ять років. 
 
Був мобілізований в січні 2025 року. Служив навідником десантно-штурмового відділу. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Макіївка  Сумської області.
 
У Миколи Дмітрієва залишилася дружина Катерина та сини Мирон і Данііл.
 
2024
Про героя
19.07.1998–31.10.2024
Скрута
Володимир
19.07.1998–31.10.2024
Електрогазозварник сервісного центру Запоріжвогнетриву. Працював в Групі Метінвест понад сім років. 

Був мобілізований у вересні 2024. Служив стрільцем-помічником гранатометника десантно-штурмового відділення. Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Новоселидівка Донецької області в результаті ворожого артилерійського обстрілу. 

У Володимира Скути залишилися мати Таміла Олександрівна та батько Іван Богданович. 
Про героя
25.09.1977–06.09.2024
Рольян
Віталій
25.09.1977–06.09.2024
Пресувальник вогнетривких виробів цеху магнезіальних виробів на Запоріжвогнетриві. Працював в Групі Метінвест понад сім років. 

Був мобілізований в травні 2024 року. Загинув на околицях населеного пункту Руська Конопелька Суджанського району Курської області РФ під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності української держави.

У Віталія Рольяна залишилася мати Марія Петрівна.
Про героя
16.05.1982–23.06.2024
Панасенко
Володимир
16.05.1982–23.06.2024
Вогнетривник сервісного центру Запоріжвогнетриву. Служив з 2014 року в Збройних силах України з перервою на працю на підприємстві з грудня 2020 р. по лютий 2022 р. Загинув в районі населеного пункту Званівка Бахмутського району Донецької області.
Про героя
12.01.1985–05.04.2024
Попов
Вадим
12.01.1985–05.04.2024
Вогнетривник сервісного центру Запоріжвогнетрив. Працював в Групі Метінвест понад шість років. Був мобілізований в липні 2023 року. Помер 05.04.2024 р. у шпиталі в м. Києві від наслідків вогнепального поранення. 

У Вадима Попова залишились дружина та син.
Про героя
21.04.1973–18.01.2024
Златєв
Дмитро
21.04.1973–18.01.2024
Випалювач не печах цеху магнезіальних виробів Запоріжвогнетриву. Прцював в Групі Метінвест понад 23 роки. 

Був мобілізований 27 лютого 2022 року. Загинув поблизу м. Донецьк.

У Дмитра Златєва залишилися дружина та син. 
Про героя
12.01.1987–17.01.2024
Глушенок
Сергій
12.01.1987–17.01.2024
Слюсар з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики на Запоріжвогнетриві. Працював в Групі Метінвест майже два роки. 

Був мобілізований в листопаді 2022 року. Загинув захищаючи Незалежність України.
2023
Про героя
06.01.1976–22.12.2023
Кухтарев
Микола
06.01.1976–22.12.2023
Електромонтер з ремонту та обслуговуванню електроустаткування Запоріжвогнетриву. Працював в Групі Метінвест понад три роки. 

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув поблизу м. Донецьк.
Про героя
30.06.1973–27.10.2023
Дончак
Володимир
30.06.1973–27.10.2023
Начальник зміни цеху магнезіальних виробів Запоріжвогнетриву. Працював в Групі Метінвест понад 27 років. 

Був мобілізований в лютому 2022 року. Служив командиром взводу коригування артилерійського вогню. Загинув поблизу с. Богуслав Павлоградського району Дніпропетровської області. 

У Володимира Дончака залишились дружина та четверо дітей. 
Про героя
28.05.1994–24.08.2023
Московець
Володимир
28.05.1994–24.08.2023
Вогнетривник сервісного центру Запоріжвогнетриву. Працював в Групі Метінвест майже два роки. 

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу поблизу с. Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області.
Про героя
02.02.1994–16.08.2023
Кірія
Володимир
02.02.1994–16.08.2023
Машиніст крану алюмосилікатного цеху Запоріжвогнетриву. Працював в Групі Метінвест понад шість років. 

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. При захисті с. Зеленівка Херсонської області отримав травми, несумісні з життям. 

У Володимира Кірії залишилися дружина та син.