23.11.1977–09.12.2023
Слюсар черговий та з ремонту устаткування в кар'єрі Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже чотири роки.
 
Віктор Стражець народився в с. Зелене Веселинівського району Миколаївської області. У рідному селі закінчив 9 класів, потім навчався на тракториста у м. Кропивницький, де і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Зінаїдою.
 
У 1998 році молода пара побралася та оселилася в с. Веселівка Кіровоградського району Кіровоградської області. Через рік у них народився син Віталій. У 2005 році родина переїхала до с. Володимирівка Петрівського району Кіровоградської області. Віктор Васильович працював на різних підприємствах у м. Кривий Ріг.
До повномасштабного вторгнення був слюсарем на Північному ГЗК ГТЦ -2 дільниці дорожньо-будівельної техніки. Колеги згадують про Віктора Стражеця так: «Це була чудова людина. Віктор виконував важку роботу – ремонтував бульдозерну техніку. І робив її дуже професійно – швидко, якісно й безпечно.  Нікому не відмовляв у допомозі. Веселий був, життєрадісний. Про таких ще кажуть – душа компанії. Міг жартом миттєво налаштувати колег на позитив. На Віктора в тяжку хвилину завжди могли покластися його колеги».
 
За станом здоров’я Віктор не проходив строкову військову службу, але з початком збройної агресії у липні 2023 року був мобілізований до Збройних Сил України і став на захист нашої України, відповідально виконував усі поставлені бойові завдання. Останній бій прийняв поблизу населеного пункту Синьківка на Харківщині.
Віктор Стражець із 09.12.2023 вважався зниклим. Майже 4 місяці рідні вірили, що Віктор живий, але війна безжально розбила всі сподівання. У нього залишилися дружина Зінаїда та син Віталій. 
 
bg
Вічна шана героям

З 2014 року було мобілізовано понад 10 000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам’ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та доповнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!

2024
Про героя
14.03.1976–14.01.2024
Базилевич
Олексій
14.03.1976–14.01.2024
Водій автотранспортних засобів Метінвест Покровськвугілля. Працював в компанії понад чотири роки. 

Пішов добровольцем захищати Україну в грудні 2022 року. Загинув під час виконання бойового завдання у селі Степове Покровського району Донецької області. 

В Олексія Базилевича залишився син Іван, який продовжує захищати країну.
2023
Про героя
25.09.1984–20.09.2023
Зайцев
Федір
25.09.1984–20.09.2023
Слюсар зі складання металевих конструкцій ТОВ «Свято-Іллінський машинобудівний завод» Метінвест Покровськвугілля. Працював на виробництві майже п’ять років.
 
Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув під час виконання бойового завдання у місті Мар'їнка Донецької області. 

У Федора Зайцева залишилось двої дітей: донька Каміла та син Максим, а також літній батько Петро Миколайович.
2022
Про героя
22.04.1996–16.07.2022
Чорновіл
Микита
22.04.1996–16.07.2022
Прохідник ТОВ «Шахтобудівельна компанія» Метінвест Покровськвугілля. Працював на підприємстві понад три роки. 

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув при захисті селища Піски. 

В Микити Чорновіла залишилася мати Алла Олександрівна.
Про героя
08.06.1994–23.05.2022
Лихацький
Олександр
08.06.1994–23.05.2022
Прохідник ТОВ «Шахтобудівельна компанія» Метінвест Покровськвулілля. Працював на виробництві майже три роки.

Був мобілізований 18 лютого 2022 року. Загинув в травні 2022 року.

В Олександра Лихацького залишилися дружина Валерія та малолітній син Микита.
Про героя
30.08.1987–01.05.2022
Безрукавенко
Олександр
30.08.1987–01.05.2022
Апаратник змішування ТОВ «Свято-Іллінський машинобудівний завод» Метінвест Покровськвугілля. Працював на підприємстві майже два роки. 

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув під час виконання бойового завдання у селі Новосілка Волноваського Донецької області.

В Олександра Безрукавенка залишилась вагітна жінка Ганна.