10.07.1972–16.04.2025
Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування Південного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 14 років. 
 
Андрій Володимирович народився 10 липня 1972 року. Після закінчення школи здобув спеціальність електромонтера в одному з криворізьких профтехучилищ. Приблизно десять років працював електромеханіком на тяговій підстанції «Батуринська», потім два роки трудився в цеху ремонту енергетичного обладнання №1 ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг». 
 
В жовтні 2011 року чоловік працевлаштувався на Південний ГЗК, де як раз  була підходяща вакансія. Колеги згадують, що за дванадцять років роботи Андрій Терещенко набув заслуженого авторитету в колективі, де його цінували як висококласного спеціаліста і порядну людину. Мав золоті руки і при виконанні найскладнішого завдання звик покладатися лише на себе. «Людина справи, а не зайвих розмов», – так охарактеризовують його ті, хто знав його мовчазний характер і разом з тим сумлінне ставлення до роботи.
 
Життя Андрія Терещенка було таким, як і в кожного українця – зі своїми цілями, планами та мріями: люблячий чоловік, турботливий батько, уважний, щирий, завжди готовий прийти на допомогу іншим. Але повномасштабне російське вторгнення змінило все. У лютому 2024 року, отримавши повістку, він відразу пішов до територіального центр комплектування та соціальної підтримки. Після нетривалого навчання на чоловіка чекала служба у лавах 92-ої окремої штурмової бригади, у складі якої він разом із побратимами боронив рідну землю на Донецькому, Харківському та Сумському напрямках.
 
23 січня 2025 року на Курщині старший солдат Терещенко отримав важке бойове поранення: після операції воїну потрібна була тривала реабілітація. Але на жаль 16 квітня серце Героя, не витримавши всіх випробувань, зупинилося. У Андрія Терещенка залишилися дружина Ольга та донька Яна. 
 
«Живе той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя», – ці слова відомого українського поета Василя Симоненка і про Андрія Терещенка. Щирий патріот України, що в повсякденному житті звик спілкуватися українською та з гордістю носив на шиї ланцюжок з гербом рідної держави, пішов у засвіти, гідно виконавши свій військовий обов’язок перед Батьківщиною.
 
Колектив Південного ГЗК висловлює щирі і сердечні співчуття рідним і близьким бійця, зокрема його дружині та брату, які також працюють на Південному ГЗК. Їхнє горе неможливо розрадити жодними словами чи вчинками. Низько схиляємо голови у скорботі перед світлою пам’яттю Героя.
 
Вічна Слава, честь і пам’ять Воїну.
 
bg
Вічна шана героям

З 2014 року було мобілізовано понад 10 000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам’ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та доповнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!

2023
Про героя
09.01.1997–14.08.2023
Лисенко
Олександр
09.01.1997–14.08.2023
Слюсар-ремонтник коксового цеху Запоріжкоксу. Працював на підприємстві майже п’ять років. 

Був мобілізований в січні 2023 року. Під час виконання бойового завдання отримав множинні уламкові поранення в с. Вербове Пологівського району Запорізької області.

В Олександра Лисенка залишилися дружина та син.  
 
 
 
Про героя
02.12.1988–23.06.2023
Рибаченко
Сергій
02.12.1988–23.06.2023
Слюсар-ремонтник коксового цеху Запоріжкоксу. Працював на підприємстві понад 10 років. 

Був мобілізований в листопаді 2022 року. Служив старшим сапером інженерно-саперного відділення іженерно саперного взводу. Загинув під час виконання бойового завдання.

В Сергія Рибаченка залишилися дружина і троє дітей.
Про героя
11.05.1975–12.05.2023
Яковлєв
Ігор
11.05.1975–12.05.2023
Люковий коксового цеху Запоріжкоксу. Працював в Групі Метінвест майже п’ять років.

Був мобілізований в квітні 2022 року. Служив водієм першого відділення протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки. Загинув при захисті с. Богданівка Бахмутського району Донецької області.

У Ігоря Яковлєва залишився син.
Про героя
21.02.1992–08.03.2023
Васюкевич
Ігор
21.02.1992–08.03.2023
Бригадир на дільницях основного виробництва вуглепідготовчого цеху Запоріжкокс. Працював на виробництві майже 13 років. 

Був мобілізований в листопаді 2022 року. Служив командиром протитанкового взводу роти вогневої підтримки. В населеному пункті Білогорівка Луганської області при виконанні бойового завдання потрапив під артелерійський обстріл з боку ЗС російської федерації в результаті чого отримав поранення, несумісні з життям. 

В Ігоря Васюкевича залишилися дружина, донька і син. Мати Ігоря працює на Запоріжкоксі.
2022
Про героя
04.11.1974–11.09.2022
Кулагін
Сергій
04.11.1974–11.09.2022
Барильєтник коксового цеху Запоріжкоксу. Працював в Групі Метінвест майже п’ять років.

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув у бою неподялік від с. Водяне Покровського району Донецької області.

У Сергія Кулагіна залишилися дружина, донька і син, який також працює на Запоржкоксі.
Про героя
30.08.1979–10.06.2022
Жаворонков
Євген
30.08.1979–10.06.2022
Чистильник Газорятувальної служби Запоріжкоксу. Працював в Групі Метінвест понад рік.

Був мобілізований 25 лютого 2022 року. Пішов в засвіти захищаючи свободу Укаїни в Харківській області.
Про героя
13.01.1979–25.05.2022
Костенко
Микола
13.01.1979–25.05.2022
Апаратник одержання сирого бензолу Цеху уловювання Запоріжкоксу. Працював в Групі Метінвест майже шість років.

Був мобілізований в березні 2022 року. Служив командиром відділення кулеметного взводу.

У Миколи Костенка залишилася цивільна дружина.
Про героя
16.07.1977–23.05.2022
Юрченко
Сергій
16.07.1977–23.05.2022
Апаратник перероблення відходів хімічного виробництва Цеху смолоперегінного виробництва Запоріжкоксу. Працював в Групі Метінвест понад рік.
 
Був мобілізований 26 лютого 2022 року. Служив старшим водієм гранатометником мінометного взводу. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Чарівне Запорізької області, внаслідок мінометного обстрілу.

У Сергія Юрченка залишилися дружина і донька.