Терещенко Андрій

10.07.1972–16.04.2025
Терещенко Андрій
Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування Південного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 14 років.
Андрій Володимирович народився 10 липня 1972 року. Після закінчення школи здобув спеціальність електромонтера в одному з криворізьких профтехучилищ. Приблизно десять років працював електромеханіком на тяговій підстанції «Батуринська», потім два роки трудився в цеху ремонту енергетичного обладнання №1 ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг».
В жовтні 2011 року чоловік працевлаштувався на Південний ГЗК, де як раз була підходяща вакансія. Колеги згадують, що за дванадцять років роботи Андрій Терещенко набув заслуженого авторитету в колективі, де його цінували як висококласного спеціаліста і порядну людину. Мав золоті руки і при виконанні найскладнішого завдання звик покладатися лише на себе. «Людина справи, а не зайвих розмов», – так охарактеризовують його ті, хто знав його мовчазний характер і разом з тим сумлінне ставлення до роботи.
Життя Андрія Терещенка було таким, як і в кожного українця – зі своїми цілями, планами та мріями: люблячий чоловік, турботливий батько, уважний, щирий, завжди готовий прийти на допомогу іншим. Але повномасштабне російське вторгнення змінило все. У лютому 2024 року, отримавши повістку, він відразу пішов до територіального центр комплектування та соціальної підтримки. Після нетривалого навчання на чоловіка чекала служба у лавах 92-ої окремої штурмової бригади, у складі якої він разом із побратимами боронив рідну землю на Донецькому, Харківському та Сумському напрямках.
23 січня 2025 року на Курщині старший солдат Терещенко отримав важке бойове поранення: після операції воїну потрібна була тривала реабілітація. Але на жаль 16 квітня серце Героя, не витримавши всіх випробувань, зупинилося. У Андрія Терещенка залишилися дружина Ольга та донька Яна.
«Живе той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя», – ці слова відомого українського поета Василя Симоненка і про Андрія Терещенка. Щирий патріот України, що в повсякденному житті звик спілкуватися українською та з гордістю носив на шиї ланцюжок з гербом рідної держави, пішов у засвіти, гідно виконавши свій військовий обов’язок перед Батьківщиною.
Колектив Південного ГЗК висловлює щирі і сердечні співчуття рідним і близьким бійця, зокрема його дружині та брату, які також працюють на Південному ГЗК. Їхнє горе неможливо розрадити жодними словами чи вчинками. Низько схиляємо голови у скорботі перед світлою пам’яттю Героя.
Вічна Слава, честь і пам’ять Воїну.

Вічна шана героям
З 2014 року було мобілізовано понад 10 000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам’ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та доповнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!
Усі міста
ММКІ

Про героя
29.11.1992–01.03.2024
Цибулаєв
Віталій
Віталій
Цибулаєв Віталій

29.11.1992–01.03.2024
Цибулаєв Віталій
Слюсар-ремонтник Маріупольського меткомбінату ім. Ілліча. Працював в Групі Метінвест майже 11 років. Був відзначений за впровадження пропозицій, спрямованих на зниження затрат та підвищення операційної ефективності.
Був мобілізований в серпні 2021 року. Загинув при виконанні військових обов'язків на Покровському напрямку в с. Тоненьке Донеччини.
Був мобілізований в серпні 2021 року. Загинув при виконанні військових обов'язків на Покровському напрямку в с. Тоненьке Донеччини.
У Віталія Цибулаєва залишилася дружина Катерина та син Богдан.

Про героя
19.01.1998–03.12.2023
Храновський
Володимир
Володимир
Храновський Володимир

19.01.1998–03.12.2023
Храновський Володимир
Водолаз на ММКІ. Працював в Групі Метінвест понад сім років. Був відзначений грошовою нагородою за впровадження пропозицій, спрямованих на зниження затрат та підвищення операційної ефективності.
Був мобілізований в липні 2021 року. Загинув при виконанні військових обов'язків на Херсонщині біля с. Кринки. Нагороджений почесною відзнакою «За оборону Миколаїва», Орденом «За мужність» III ступеня, грамотою та Орденом за «Оборону України».
У Володимира Храновського залишилася мати Ірина Борисівна.

Про героя
17.08.1997–30.10.2022
Сівенко
Іван
Іван
Сівенко Іван

17.08.1997–30.10.2022
Сівенко Іван
Штабелювальник металу ММКІ. Працював на підприємстві майже чотири роки.
Був мобілізований в вересні 2021 року. Загинув при виконанні військових обов'язків у жовтні 2022 року.
В Івана залишилася мати Валентина Іванівна.

Про героя
22.08.1973–03.09.2022
Брацлавський
Володимир
Володимир
Брацлавський Володимир

22.08.1973–03.09.2022
Брацлавський Володимир
Слюсар-ремонтник ЛПЦ-1700 комбінату ММКІ. Працював на підприємстві майже 26 років. Колеги згадують, що Володимир впроваджував пропозиції, спрямовані на зниження витрат та підвищення операційної ефективності, а також заохочував працівників ММКІ взяти участь у командах безперервного вдосконалення.
Був мобілізований в квітні 2022 року як командир взводу. Загинув при виконанні військових обов'язків на Херсонщині.
У Володимира залишилася дружина Лілія та син Андрій.

Про героя
20.02.1985–26.05.2022
Панасюк
Сергій
Сергій
Панасюк Сергій

20.02.1985–26.05.2022
Панасюк Сергій
Різальник холодного металу ММКІ. Працював на комбінаті майже 7 років.
Був мобілізований в серпні 2019 року. Загинув при виконанні бойового завдання по захисту держави в Донецькій області в травні 2022 року.
В Сергія залишилася мати Наталя Леонтіївна.

Про героя
23.02.1993–01.04.2022
Шастун
Ігор
Ігор
Шастун Ігор

23.02.1993–01.04.2022
Шастун Ігор
Нагрівальник металу ЛПЦ-1700 ММКІ. Працював на підприємстві майже 12 років.
Був мобілізований в лютому 2021 року. Загинув в квітні 2022 року на Запорізькому напрямку.
В Ігоря залишилася мати Неля Григорівна.

Про героя
14.06.1981–29.03.2022
Бурдак
Сергій
Сергій
Бурдак Сергій

14.06.1981–29.03.2022
Бурдак Сергій
Складач поїздів ММКІ. Працював в Групі Метінвест понад 23 роки.
Був мобілізований в січні 2019 року. Був відзначений грамотою за зразкове виконання військового та службового обов’зку. Загинув при виконанні військових обов'язків при обороні Маріуполя. Посмертно нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня.
У Сергія Бурдака залишилася дружина Олена та донька Яна.

Про героя
01.08.1987–10.03.2022
Синяков
Денис
Денис
Синяков Денис

01.08.1987–10.03.2022
Синяков Денис
Дозувальник аглофабрики ММКІ. Працював на комбінаті майже 14 років.
Мобілізувався 27.08.2020 та прослужив матросом понад півтора роки. Загинув, виконуючи військовий обов’язок поблизу м. Торецьк Бахмутського району Донецької області.
У Дениса залишився син Рустам.