Машиніст бульдозера в кар'єрі та на відвалах Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 16 років. 

 

Колеги згадують, що Ігор Нетрусов за час роботи на комбінаті зарекомендував себе висококваліфікованим, ініціативним робітником. До роботи відносився  старанно, наполегливо і віддано, з високою виконавською дисципліною.

 

Своєю порядністю, доброзичливістю, впевненістю в своїй правоті завжди створював в колективі хорошу ділову атмосферу. Він завжди був у вирії подій. За характером доброзичливий, врівноважений, безкорисливий у стосунках, завжди переймався всіма турботами колективу, користувався заслуженим авторитетом та повагою.

 

Ігор Нетрусов добровольцем пішов на фронт у вересні 2023 року. Служив головним сержантом на Запорізькому, Донецькому та Дніпропетровському напрямках. Був нагороджений Нагрудним знаком «За заслуги перед містом» III ступеня; Грамотою за мужність та героїзм від командира військової частини Т0120; Грамотою за особистий внесок у справу захисту незалежності від командира 26 окремої Дніпровської шляхо-відновлювальної бригади. Під час служби захворів. Помер у 16 міській лікарні Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг.

 

У Ігоря Нетрусова залишився мати, дружина та син Євгеній. Він також працює на Північному ГЗК. В грудні 2022 року Євгеній Нетрусов добровольцем пішов до лав ЗСУ. 
 

Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів 5 розряду Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже дев’ять років. Колеги згадують, що особливо швидко і якісно в Костянтина вдавалося ремонтувати господарський транспорт (паливозаправники, водовозки, самоскиди та бортові автомобілі марок КрАЗ, МАЗ. В вільний час полюбляв проводити біля комп’ютера.

 

Був мобілізований в квітні 2025 року. На службі був оператором дронів десантно-штурмових військ. Призвався на службу на Сумського напрямку. Був переведений і загинув на Синельниковському напрямку Дніпропетровської області в с. Гаврилівка. Був нагороджений похвальною грамотою від головнокомандуючого ЗСУ Сирського О.С. з відзнакою «За сумлінну службу». Отримав нагрудний знак «За заслуги перед містом».

 

Костянтин Винокуров загинув при виконанні бойового завдання в Синельниковському районі Дніпропетровської області.

 

У Костянтина залишилася мати. 
 

Електромонтер з ремонту та обслуговування пристроїв сигналізації, централізації та блокування 5 розряду Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест три роки. 

 

Був мобілізований в квітні 2023 року. Служив сапером в с. Щасливе в Запорізькій області. 

 

У Ігоря Сальніка залишилася донька Мирослава. 
 

Машиніст конвеєра, зайнятий повний робочий день в кар'єрі 4 розряду Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест п’ять років. 

 

Був мобілізований у вересні 2024 року. Служив солдатом на Донецькому напрямку. Отримав нагороду за хоробрість. 

 

У Леоніда Попсуйка залишилася мати Олександра Яківна. Сестра Леоніда Ірина працює оператором пульта керування ДФ-2 Північного ГЗК. 
 

Машиніст екскаватора Першотравневого кар'єру  Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 18 років. 

 

Був мобілізований в липні 2024 року. Служив старшим солдатом. Отримав Лицарський хрест. Помер в результаті виконання бойового завдання поблизу н. п. Писанці Синельниківського району Дніпровська обл.

 

У Ігоря Романенка залишилися дружина та син Єгор. 
 

Водій автотранспортних засобів Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад шість років. 

 

Був мобілізований в червні 2022 року. Служив старшим солдатом. Сергій помер від тяжкої хвороби, в лікарні «Феофанія» м. Київ. Був нагороджений відзнаками «За Оборону України», «Хрестом Сил Спеціальних Операцій», «За військову службу Україні», «Захиснику Вітчизни» (посмертно), «Комбатським Хрестом» (посмертно), «Захиснику України» (посмертно).

 

У Сергія Пушки залишився син Марк. 

 

Колеги згадують, що Сергій зарекомендував себе досвідченим водієм, порядним, дружелюбним, відповідальним, водночас скромним . Був життєрадісним, веселим та комунікабельним. Завжди міг допомогти. Він був компанійським чоловіком. Для колективу він завжди залишиться усміхненим та добрим. 

 

Схиляємо голову перед його мужністю та самовідданістю. Світла пам’ять та вічна слава Герою.
 

Машиніст екскаватора на відвалах 6 розряду Виробничої дільниці № 5 по прийманню гірничої маси на відвали Першотравневого кар'єру Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад вісім років. В 2023 році до Дня металурга та гірника був відзначений листом-подякою підприємства. 

 

Був мобілізований в червні 2025 року. Служив солдатом. Загинув під час ведення бойових дій поблизу населеного пункту Обухівка Куп’янського району Харківської області.

 

У Віталія Гавенко залишилися дружина та син Володимир.
 

Механік дільниці в кар'єрі Дробильної фабрики №3 Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже дев’ять років. 

 

Був мобілізований в січні 2023 року. Служив старшим солдатом на Донбаському напрямку. Нагороджений «Залізним хрестом», «За оборону Держави», «За сумлінну службу», «»Хрестом доблесті», «За заслуги перед містом» ІІІ ступені, «Знаком пошани Саксаганського району». 

 

У Євгена Шлеюка залишилися діти Кирило та Вікторія, а також мати Любов Адамівна. 
 

Помічник машиніста бурової установки в кар'єрі 4 розряду виробничої бурової дiльниці № 6, Першотравневого кар'єру Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 21 рік. 

 

Був мобілізований в квітні 2024 року. Служив солдатом. Помер в результаті операції в період військової служби в лікарні м. Новомосковськ Дніпропетровської області.

 

У Олександра Рудченка залишилася дружина та донька Марія. 
 

Машиніст бульдозера в кар'єрі та на відвалах Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 10 років. Колеги згадують про нього так: «За час роботи на комбінаті Денис Москальов зарекомендував себе висококваліфікованим, ініціативним працівником. До роботи ставився старанно, наполегливо і віддано, з високою виконавською дисципліною. Висока професійна майстерність, працьовитість та новаторський підхід – все це було притаманне Денису Григоровичу.

Своєю порядністю, доброзичливістю, впевненістю в своїй правоті завжди створював в колективі хорошу ділову атмосферу. Він завжди був у вирії подій. За характером доброзичливий, врівноважений, безкорисливий у стосунках, завжди переймався всіма турботами колективу, користувався заслуженим авторитетом та повагою».

Був мобілізований в серпні 2022 року. Служив трактористом-машиністом бульдозера взводу дорожніх машин шляховідновлювальної роти на Покровському напрямку. Помер внаслідок хвороби, пов’язаної з проходженням військової служби. 

 

У Дениса Москальова залишилися донька Каміла та дружина Марина. 
 

Водій автотранспортних засобів, зайнятий у технологічному процесі (у кар'єрі) автоколони спецiальних та господарчих автомобілів Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад сім років. 

Колеги згадують, що за час роботи в автоколоні Ігор Шаповалов зарекомендував себе сумлінним, надійним працівником. Уважно ставився до прохань товаришів, підтримував і допомагав в ремонтах, експлуатації автомобілів.

 

Неодноразово за свою сумлінну працю заохочувався виробничою премію, ставився у приклад іншим водіям автоколони.

 

Був мобілізований в травні 2022 року. 

 

У Ігоря Шаповалова залишилася дружина. 
 

Механік гірничотранспортного цеху № 2 Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 34 роки. Колеги згадують його як Фахівця з великої літери. В колективі пам’ятають його як життєрадісну, доброзичливу, чуйну та справедливу людину. Віктор Білобровка вув генератором ідей. Дуже гостинний і доброзичливий чоловік, гарний товариш для багатьох. Великий патріот України!

 

Віктор Білобровка пішов добровольцем захищати країну 28 лютого 2022 року. Служив в званні молодший сержант. Командир 3 відділення радіоелектронної боротьби інженерного батальйону на Воскресенському напрямку Донецької обл. Брав участь в операції по визволенню  Херсонської області.

 

Загинув при евакуації поранених побратимів від отриманих поранень не сумісних з життям в районні с. Новоселівка Великомихайлівської громади Синельниківського району Дніпропетровської області. Посмертно нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» ПЦУ та нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня.

 

Віктор Білобровка у вересні 2025 року мав стати дідом. У нього залишився син Ігор, батьки. Брат Віктора Роман також працює на Північному ГЗК в Автоцеху. 

 

Світла пам’ять та вічна слава Герою!