23.11.1977–09.12.2023
Слюсар черговий та з ремонту устаткування в кар'єрі Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже чотири роки.
 
Віктор Стражець народився в с. Зелене Веселинівського району Миколаївської області. У рідному селі закінчив 9 класів, потім навчався на тракториста у м. Кропивницький, де і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Зінаїдою.
 
У 1998 році молода пара побралася та оселилася в с. Веселівка Кіровоградського району Кіровоградської області. Через рік у них народився син Віталій. У 2005 році родина переїхала до с. Володимирівка Петрівського району Кіровоградської області. Віктор Васильович працював на різних підприємствах у м. Кривий Ріг.
До повномасштабного вторгнення був слюсарем на Північному ГЗК ГТЦ -2 дільниці дорожньо-будівельної техніки. Колеги згадують про Віктора Стражеця так: «Це була чудова людина. Віктор виконував важку роботу – ремонтував бульдозерну техніку. І робив її дуже професійно – швидко, якісно й безпечно.  Нікому не відмовляв у допомозі. Веселий був, життєрадісний. Про таких ще кажуть – душа компанії. Міг жартом миттєво налаштувати колег на позитив. На Віктора в тяжку хвилину завжди могли покластися його колеги».
 
За станом здоров’я Віктор не проходив строкову військову службу, але з початком збройної агресії у липні 2023 року був мобілізований до Збройних Сил України і став на захист нашої України, відповідально виконував усі поставлені бойові завдання. Останній бій прийняв поблизу населеного пункту Синьківка на Харківщині.
Віктор Стражець із 09.12.2023 вважався зниклим. Майже 4 місяці рідні вірили, що Віктор живий, але війна безжально розбила всі сподівання. У нього залишилися дружина Зінаїда та син Віталій. 
 
bg
Вічна шана героям

З 2014 року було мобілізовано понад 10 000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам’ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та доповнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!

2024
Про героя
04.11.1996–05.11.2024
Гомонець
Олександр
04.11.1996–05.11.2024
Дверевий коксового цеху № 4 Авдіївського коксохімічного заводу. Працював в Групі Метінвест майже три роки.

Був мобілізований в квітні 2022 року. Служив званні головного сержанта – командира міномета мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону.

Був відзначений медаллю «За захист України. За честь та славу. За народ», почесним знаком «МАРІУПОЛЬ, ВІДСТОЯЛИ – ПЕРЕМОГЛИ», знаком «Збройні сили України», грамотою та подякою з нагоди святкування Дня захисників і захисниць. Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу н.п. Любімівка Кореневського району Курської області.

В Олександра Гомонця залишилися дружина та малолітній син.
Про героя
20.02.1981–18.04.2024
Липій
Олександр
20.02.1981–18.04.2024
Машиніст установки сухого гасіння коксу Авдіївського КХЗ. Працював на заводі понад 8 років. Мобілізувався у вересні 2023 та прослужив понад 7 місяців. У лавах ЗСУ – сержант, гранатометник стрілецького відділення стрілецького батальйону. Був відзначений медаллю «Ветеран війни».

Загинув унаслідок вибухової травми поблизу села Старомайорське Волноваського району Донецької обл. 
 
В Олександра залишилися діти та літній батько.
Про героя
13.07.1982–28.02.2024
Кисельов
Дмитро
13.07.1982–28.02.2024
Газівник коксових печей Авдіївського КХЗ. Працював на підприємстві майже 18 років. 

Був мобілізований в липні 2022 року. Загинув в районі населеного пункту Тоненьке Донецької області.
 
В Дмитра залишилися літні батьки, дружина та донька. 
2023
Про героя
18.06.1990–18.02.2023
Івашкевич
Станіслав
18.06.1990–18.02.2023
Бригадир на дільниці основного виробництва вуглепідготовчого цеху № 2 Авдіївського КХЗ. Працював на підприємстві понад два роки. 

Був мобілізований в червні 2022 року старшим солдатом, старшим стрільцем. Загинув внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу поблизу н.п. Іванівське Донецької області. Нагороджений «Хрестом героя» та відзначений нагрудним знаком «Почесний громадянин Сокирянщини».

В Станіслава залишилася мати та син.
2022
Про героя
11.03.1996–07.10.2022
Шатоха
Олег
11.03.1996–07.10.2022
Дверевий Авдіївського КХЗ. Працював на заводі понад 8 років. Мобілізувався 26.07.2019 та прослужив понад три роки. У лавах ЗСУ – старший солдат, заступник командира бойової машини – навідник-оператор механізованого батальйону.

Загинув в результаті здійснення противником мінометного обстрілу позицій підрозділу поблизу н. п. Павлівка Волноваського району Донецькій обл. 
 
У Олега залишилася мати.