23.10.1990–04.04.2025
Начальник зміни управління залізничного транспорту виробничо-технічного відділу Південного ГЗК. Працював в Групі Метінвест 12 років.
 
Ігор Сінчевський народився 23 жовтня 1990 року. Після закінчення школи вступив до Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту. Успішному навчанню ніяк не заважало те, що сумлінний студент ще й встигав паралельно працювати на Придніпровській залізниці провідником пасажирських вагонів.
 
У 2012 році молодий спеціаліст прийшов працевлаштовуватися на Південний ГЗК, де до того багато років трудилися його батьки. Вісім років Ігор працював помічником машиніста електровоза, а навесні 2020 року отримав пропозицію обійняти посаду начальника зміни виробничо-технічного відділу УЗТ, на яку без вагань
погодився. Був сповнений нових цікавих планів та надій, але все перекреслила повномасштабна війна…
 
До лав ЗСУ чоловік доєднався у грудні 2022-го року. Спочатку – навчання на Львівщині, потім служба стрільцем ПВО у зенітно-ракетних військах на Запорізькому напрямку. Далі захищав рідну землю на Харківщині біля Куп’янська, на Донеччині біля Мирнограда, Авдіївки, Курахового, потім – на Сумщині, на Херсонському напрямку… Та 4 квітня 2025 року в ході бойових дій життя командира 3-го відділення 2-го зенітно-ракетного взводу Ігоря Сінчевського обірвалося.
 
Без чоловіка  залишилася дружинна Ганна, ніколи не побачать батька дев’ятирічна донька Ольга і
одинадцятирічний син Андрій. 
 
Колеги з шаною згадують Ігоря Сінчевського: «Мужній воїн героїчно захищав рідну Україну, а значить – кожного з нас. Наші щирі співчуття рідним і близьким Ігоря. Сумуємо разом з вами, низько схиляємо голови у скорботі і пошані».
 
Вічна слава і шана Герою!
 
bg
Вічна шана героям

З 2014 року було мобілізовано понад 10 000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам’ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та доповнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!

2024
Про героя
14.03.1976–14.01.2024
Базилевич
Олексій
14.03.1976–14.01.2024
Водій автотранспортних засобів Метінвест Покровськвугілля. Працював в компанії понад чотири роки. 

Пішов добровольцем захищати Україну в грудні 2022 року. Загинув під час виконання бойового завдання у селі Степове Покровського району Донецької області. 

В Олексія Базилевича залишився син Іван, який продовжує захищати країну.
2023
Про героя
25.09.1984–20.09.2023
Зайцев
Федір
25.09.1984–20.09.2023
Слюсар зі складання металевих конструкцій ТОВ «Свято-Іллінський машинобудівний завод» Метінвест Покровськвугілля. Працював на виробництві майже п’ять років.
 
Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув під час виконання бойового завдання у місті Мар'їнка Донецької області. 

У Федора Зайцева залишилось двої дітей: донька Каміла та син Максим, а також літній батько Петро Миколайович.
2022
Про героя
22.04.1996–16.07.2022
Чорновіл
Микита
22.04.1996–16.07.2022
Прохідник ТОВ «Шахтобудівельна компанія» Метінвест Покровськвугілля. Працював на підприємстві понад три роки. 

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув при захисті селища Піски. 

В Микити Чорновіла залишилася мати Алла Олександрівна.
Про героя
08.06.1994–23.05.2022
Лихацький
Олександр
08.06.1994–23.05.2022
Прохідник ТОВ «Шахтобудівельна компанія» Метінвест Покровськвулілля. Працював на виробництві майже три роки.

Був мобілізований 18 лютого 2022 року. Загинув в травні 2022 року.

В Олександра Лихацького залишилися дружина Валерія та малолітній син Микита.
Про героя
30.08.1987–01.05.2022
Безрукавенко
Олександр
30.08.1987–01.05.2022
Апаратник змішування ТОВ «Свято-Іллінський машинобудівний завод» Метінвест Покровськвугілля. Працював на підприємстві майже два роки. 

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув під час виконання бойового завдання у селі Новосілка Волноваського Донецької області.

В Олександра Безрукавенка залишилась вагітна жінка Ганна.