Какалюк Олександр
20.07.1976–02.08.2014
Какалюк Олександр
Майстер експлуатації та ремонту теплових захистів обладнання котельного та турбінного цехів електроцеху ТЕЦ Каметсталь (ДМК). Працював в Групі Метінвест з 2001 по 2007 рік. Після цього став головою комісії з охорони праці ППО «Металістів».
В 2014 році був мобілізований в АТО. Служив старшим лейтенантом, командиром взводу 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Олександр Какалюк загинув від кулі снайпера, рятуючи поранених товаришів, у перший рік російсько-української війни на Донбасі.
За мужність і героїзм старшому лейтенанту Олександру Какалюку посмертно було присвоєне звання капітана. Посмертно він був нагороджений: орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, нагрудним знаком «За досягнення у військовій службі» ІІ ступеня та відзнакою міського голови – нагрудним знаком «Захисник України».
Колеги згадують Олександра Какалюка як мужню, сміливу, відповідальну, людяну, хоробру людину. Він був люблячий чоловік, чуйний батько, позитивний та завжди привітний. «Про таких людей можна багато писати, адже Олександр віддав своє життя, щоб ми жили у вільній, мирній, сильній, омріяній та процвітаючій Україні, яку він любив та мужньо захищав», – кажуть в профспілці.
На згадку про героїчно загиблого колегу в профспілковому комітеті на стіні біля кабінету, де працював Олександр, встановлено меморіальну дошку.
Вічна шана героям
З 2014 року було мобілізовано понад 10 000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам’ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та доповнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!
Кривий Ріг
Усі підприємства
Про героя
30.10.1980–04.02.2026
Канонік
Олександр
Олександр
Канонік Олександр
30.10.1980–04.02.2026
Канонік Олександр
Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 7 років.
Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення. Служив старшим солдатом, загинув під час виконання бойового завдання поблизу с. Річки Сумської області.
У Олександра Каноніка залишилися батьки Юлія Павлівна та Володимир Дмитрович, а також брат Іван.
Про героя
26.11.1969–30.01.2026
Ткачук
Сергій
Сергій
Ткачук Сергій
26.11.1969–30.01.2026
Ткачук Сергій
Водій автотранспортних засобів Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 31 рік.
Був мобілізований в жовтні 2022 року. Служив старшим солдатом, механіком-водієм, кранівником евакуаційного відділення на Запорізькому напрямку. Загинув, мужньо захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, біля н. п. Малинівка Запорізької області.
Колеги згадують, що Сергій Ткачук був відповідальним працівником, надійною людиною та спражнім Захисником України.
У Сергія Ткачука залишилася дружина Ольга.
Про героя
23.06.1981–23.01.2026
Ухожанський
Ігор
Ігор
Ухожанський Ігор
23.06.1981–23.01.2026
Ухожанський Ігор
Електрослюсар черговий та з ремонту устаткування Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже чотири роки.
Був мобілізований в травні 2023 року. Служив старшим солдатом. Помер під час проходження служби від гострої серцево-судинної недостатності в м. Павлоград Дніпропестовської області.
У Ігоря Ухожанського залишилися дружина Маргарита, та діти: Артем, Катерина й Єлизавета.
Про героя
29.08.1983–23.01.2026
Шашорін
Віталій
Віталій
Шашорін Віталій
29.08.1983–23.01.2026
Шашорін Віталій
Підземний електрослюсар черговий та з ремонту устаткування Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест менше року.
Був мобілізований у вересні 2025 року. Отримав поранення, від яких помер під час бойових дій у н. п. Новий Донбас Покровського району Донецької області.
У Віталія Шашоріна залишилася дружина Оксана та син Данило.
Про героя
21.07.1984–05.01.2026
Сіліян
Максим
Максим
Сіліян Максим
21.07.1984–05.01.2026
Сіліян Максим
Інженер з надійності Центрального ГЗК. Працював в групі Метінвест вісім років.
Був мобілізований в жовтні 2022 року. Служив молодшим сержантом. Загинув внаслідок прильоту КАБа в районі н. п. Добропілля Покровського району Донецької області.
У Максима Сіліяна залишилися дружина Юлія та сини Владислав і Олег.
Про героя
04.12.1990–21.11.2025
Сиротюк
Сергій
Сергій
Сиротюк Сергій
04.12.1990–21.11.2025
Сиротюк Сергій
Майстер на Інгулецькому ГЗК, працював в Групі Метінвест понад 15 років.
Був мобілізований в грудні 2022 року. Служив молодшим сержантом, командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів на Запорізькому напрямку. Загинув під час ведення бойових дій в районі н.п. Добропілля Пологівського р-ну Запорізької області. Був нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеню.
Сергій був світлою і доброю людиною, відданий своїй справі, відповідальний, щирий. Таким його пам’ятають усі, хто мав честь працювати і служити поруч із Сергієм.
Без тата залишились двоє діток та любляча дружина Оксана, мати та сестра героя.
Про героя
01.03.1986–06.11.2025
Качуровський
Юрій
Юрій
Качуровський Юрій
01.03.1986–06.11.2025
Качуровський Юрій
Машиніст бульдозера в кар'єрі 6 розряду Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад вісім років.
Був мобілізований в липні 2022 року. Служив старшим оператором відділення протитанкових ракет. Загинув під час виконання бойового завдання в результаті підриву на вибуховому пристрої поблизу н.п. Райгородок Краматорського р-ну Донецької області.
У Юрія Качуровського залишився син, дружина Анжела та літня мати.
Про героя
28.05.1987–10.10.2025
Шрамко
Юрій
Юрій
Шрамко Юрій
28.05.1987–10.10.2025
Шрамко Юрій
Слюсар черговий та з ремонту устаткування 5 розряду Інгулецького ГЗК, Працював в Групі Метінвест майже три роки.
Був мобілізований в червні 2025 року. Служив водієм відділення протитанкових ракетних комплексів. Загинув мужньо виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну внаслідок бойового зіткнення з противником в районі н.п. Обухівка Куп’янського району Харківської області.
У Юрія Шрамка залишилась рідна сестра.
Про героя
11.06.1969–22.09.2025
Буняк
Сергій
Сергій
Буняк Сергій
11.06.1969–22.09.2025
Буняк Сергій
Оглядач вагонів Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 36 років. Отримав нагороду «Ветеран праці ПАТ "ІнГЗК"».
Був мобілізований у вересні 2023 року. Служив водієм-сапером інженерно-саперного взводу на Донецькому напрямку. Загинув виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну поблизу н.п. Нове Шахове Покровського району Донецької області. Нагороджений відзнакою президента «За оборону України» та медаллю «За заслуги перед містом» ІІІ ступеню (посмертно).
Дружина Сергія Буняка Анжела працює лаборантом управління якості Інгулецького ГЗК.
Син, Буняк Олексій, несе службу в Державній спеціальній службі транспорту.
Про героя
30.10.1983–21.09.2025
Москальов
Денис
Денис
Москальов Денис
30.10.1983–21.09.2025
Москальов Денис
Машиніст бульдозера в кар'єрі та на відвалах Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 10 років. Колеги згадують про нього так: «За час роботи на комбінаті Денис Москальов зарекомендував себе висококваліфікованим, ініціативним працівником. До роботи ставився старанно, наполегливо і віддано, з високою виконавською дисципліною. Висока професійна майстерність, працьовитість та новаторський підхід – все це було притаманне Денису Григоровичу.
Своєю порядністю, доброзичливістю, впевненістю в своїй правоті завжди створював в колективі хорошу ділову атмосферу. Він завжди був у вирії подій. За характером доброзичливий, врівноважений, безкорисливий у стосунках, завжди переймався всіма турботами колективу, користувався заслуженим авторитетом та повагою».
Був мобілізований в серпні 2022 року. Служив трактористом-машиністом бульдозера взводу дорожніх машин шляховідновлювальної роти на Покровському напрямку. Помер внаслідок хвороби, пов’язаної з проходженням військової служби.
У Дениса Москальова залишилися донька Каміла та дружина Марина.
Про героя
23.07.1976–28.08.2025
Луньов
Олександр
Олександр
Луньов Олександр
23.07.1976–28.08.2025
Луньов Олександр
Слюсар черговий та з ремонту устаткування Південного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 23 роки.
Олександр Вікторович народився 23 липня 1976 року. Після закінчення дев’ятого класу вступив до професійно-технічного училища, де здобув спеціальність слюсаря з ремонту автомобілів. Початок трудового шляху хлопця припав на середину важких 1990-х, тож Олександр Луньов майже щороку змушений був змінювати і місце роботи, і посади. Працював водієм, вантажником, слюсарем-ремонтником, трактористом, аж поки восени 2002-го року не прийшов працювати в управління дробильно-транспортного комплексу Південного ГЗК слюсарем черговим та з ремонту устаткування.
В механічній службі цеху №3, де понад 20 років Олександр займався ремонтом дробильного устаткування, чоловіка цінували за високий професіоналізм і комунікабельність. «Це був спеціаліст широкого профілю, знався на багатьох речах, що стосуються роботи обладнання в УДТК. Виконував обов’язки бригадира слюсарної
бригади, ніколи не уникав виконання найскладніших завдань. Завжди був усміхненим, відкритим до людей», – так розповідають про чоловіка його колеги.
бригади, ніколи не уникав виконання найскладніших завдань. Завжди був усміхненим, відкритим до людей», – так розповідають про чоловіка його колеги.
Першого січня 2025 року Олександр був мобілізований до лав Збройних Сил України. Спочатку пройшов навчання, а далі став на захист рідної землі на Харківському напрямку. А 28 серпня біля населеного пункту Красноярське Куп’янського району на Харківщині солдат Луньов загинув внаслідок вогнепального поранення.
Звістка про смерть рідної людина завдала пекучого болю його матері Зої Дмитрівні, брату, який також працює на Південному комбінаті… Це непоправна втрата для всіх, хто знав і любив Олександра.
Колектив Південного ГЗК висловлює щирі співчуття рідним та близьким українського захисника, розділяє з ними біль втрати та схиляє голови у скорботі. Вічна пам’ять та шана нашому Воїну!
Про героя
29.03.1992–20.08.2025
Цапко
Олександр
Олександр
Цапко Олександр
29.03.1992–20.08.2025
Цапко Олександр
Сепараторник 4 розряду Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест три роки.
Був мобілізований в травці 2023 року. Служив оператором безпілотних авіаційних комплексів. Загинув, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, біля н.п. Орлівка Донецької області. Посмертно відзначений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеню м. Кривий Ріг.
У Олександра Цапка залишилась мати, яка працює в залізничному цеху Інгулецького ГЗК, дружина та дворічний син.