10.07.1972–16.04.2025
Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування Південного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 14 років. 
 
Андрій Володимирович народився 10 липня 1972 року. Після закінчення школи здобув спеціальність електромонтера в одному з криворізьких профтехучилищ. Приблизно десять років працював електромеханіком на тяговій підстанції «Батуринська», потім два роки трудився в цеху ремонту енергетичного обладнання №1 ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг». 
 
В жовтні 2011 року чоловік працевлаштувався на Південний ГЗК, де як раз  була підходяща вакансія. Колеги згадують, що за дванадцять років роботи Андрій Терещенко набув заслуженого авторитету в колективі, де його цінували як висококласного спеціаліста і порядну людину. Мав золоті руки і при виконанні найскладнішого завдання звик покладатися лише на себе. «Людина справи, а не зайвих розмов», – так охарактеризовують його ті, хто знав його мовчазний характер і разом з тим сумлінне ставлення до роботи.
 
Життя Андрія Терещенка було таким, як і в кожного українця – зі своїми цілями, планами та мріями: люблячий чоловік, турботливий батько, уважний, щирий, завжди готовий прийти на допомогу іншим. Але повномасштабне російське вторгнення змінило все. У лютому 2024 року, отримавши повістку, він відразу пішов до територіального центр комплектування та соціальної підтримки. Після нетривалого навчання на чоловіка чекала служба у лавах 92-ої окремої штурмової бригади, у складі якої він разом із побратимами боронив рідну землю на Донецькому, Харківському та Сумському напрямках.
 
23 січня 2025 року на Курщині старший солдат Терещенко отримав важке бойове поранення: після операції воїну потрібна була тривала реабілітація. Але на жаль 16 квітня серце Героя, не витримавши всіх випробувань, зупинилося. У Андрія Терещенка залишилися дружина Ольга та донька Яна. 
 
«Живе той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя», – ці слова відомого українського поета Василя Симоненка і про Андрія Терещенка. Щирий патріот України, що в повсякденному житті звик спілкуватися українською та з гордістю носив на шиї ланцюжок з гербом рідної держави, пішов у засвіти, гідно виконавши свій військовий обов’язок перед Батьківщиною.
 
Колектив Південного ГЗК висловлює щирі і сердечні співчуття рідним і близьким бійця, зокрема його дружині та брату, які також працюють на Південному ГЗК. Їхнє горе неможливо розрадити жодними словами чи вчинками. Низько схиляємо голови у скорботі перед світлою пам’яттю Героя.
 
Вічна Слава, честь і пам’ять Воїну.
 
bg
Вічна шана героям

З 2014 року було мобілізовано понад 10 000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам’ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та доповнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!

Про героя
23.01.1975–14.03.2025
Рябоштан
Андрій
23.01.1975–14.03.2025
Машиніст екскаватора Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже чотири роки.

Був мобілізований в липні 2022 року. Служив молодшим сержантом. Помер внаслідок гострої недостатності кровообігу, кардіоміопатії.

У Андрія Рябоштана залишилася дружина Тетяна. 
Про героя
12.07.1987–22.02.2025
Ніконенко
Станіслав
12.07.1987–22.02.2025
Механік на Центральному ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже сім років. Був нагороджений почесною грамотою комбінату.

Був мобілізований в липні 2022 року. Загинув при виконанні бойового завдання в районі н. п. Стариця Чугуївського р-ну Харківської області.

У Станіслава Ніконенка залишилися дружина Юлія та донька Аріна. 
Про героя
21.04.1989–14.01.2025
Великий
Вадим
21.04.1989–14.01.2025
Машиніст екскаватору на Центральному ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад два роки. 

Був мобілізований в жовтні 2024 року. В званні старшого солдата загинув при виконанні бойового завдання поблизу н. п. Торецьк Бахмутського р-ну Донецької області.

У Вадима Великого залишилася донька Дар’я.  
2024
Про героя
15.04.1994–22.12.2024
Кормош
Вячеслав
15.04.1994–22.12.2024
Помічник машиніста тепловозу Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже десять років. 

Був мобілізований в липні 2024 року. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу н. п. Дачне Донецької області.
Про героя
27.01.1995–27.10.2024
Бруча
Євгеній
27.01.1995–27.10.2024
Електрогазозварник Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже шість років. 
 
Був мобілізований у вересні 2022 року. Загинув поблизу н. п. Ямполівка Краматорського р-ну Донецької області.
 
Про героя
27.04.1972–16.10.2024
Робота
Сергій
27.04.1972–16.10.2024
Водій навантажувача у кар'єрі Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 13 років. Був нагороджений почесною грамотою ЦГЗК. 

Був мобілізований в червні 2024 року. Загинув при виконанні бойового завдання, поблизу населеного пункту Зелений Шлях Курської області.

У Сергія Роботи залишилася донька Марина. 
Про героя
16.07.1983–13.10.2024
Коваленко
Тимур
16.07.1983–13.10.2024
Майстер гірничий підземної дільниці Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 13 років. 

Був мобілізований в липні 2022 року. Загинув при виконанні бойового завдання поблизу н.п. Авдіїва, Бахмутського р-ну, Донецької області.

У Тимура Коваленка залишилася донька Яна. 
Про героя
14.08.1988–23.09.2024
Бродовський
Віталій
14.08.1988–23.09.2024
Помічник машиніста тепловоза Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 14 років. 

Був мобілізований в липні 2022 року. Загинув внаслідок влучання дрона біля н.п. Новопавлівка Запорізької області.

У Віталія Бродовського залишився син Ростислав.  
Про героя
16.09.1994–06.09.2024
Грицан
Роман
16.09.1994–06.09.2024
Дробильник на Центральному ГЗК. Працював в Групі Метінвест чотири роки. 

Був мобілізоаний в грудні 2022 року. Загинув поблизу населеного пункту Антонівка.
Про героя
11.05.1976–02.08.2024
Жуков
Микола
11.05.1976–02.08.2024
Електрик Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 17 років. 

Був мобілізований в жовтні 2023 року. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Часів Яр Бахмутського району.

У Миколи Жукова залишилися сини Максим та Антон, а також донька Світлана. 
Про героя
02.03.1980–20.07.2024
Овдій
Павло
02.03.1980–20.07.2024
Водій автотранспортних засобів у кар'єрі Центрального ГЗК. Працював на виробництві понад 24 роки. 

Був мобілізований 25 лютого 2022 року. Служив молодшим сержантом- командиром гармати. Загинув під час виконання бойового завдання в м. Барвінкове Ізюмського району Харківської області. Був відзначений медаллю «Ветеран війни».

В Павла Овдія залишилася дружина, син Сергій та син Андрій.  
Про героя
22.09.1992–16.06.2024
Дяченко
Олег
22.09.1992–16.06.2024
Помічник машиніста екскаватора у кар'єрі Центрального ГЗК. Працював на виробництві понад чотири роки.

Був мобілізований в липні 2023 року. Служив кулеметником. Загинув під час виконання бойового завдання в н. п. Піски Радівські Ізюмського району Харківської області.