Оглядач вагонів Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 36 років. Отримав нагороду «Ветеран праці ПАТ "ІнГЗК"».

 

Був мобілізований у вересні 2023 року. Служив водієм-сапером інженерно-саперного взводу на Донецькому напрямку. Загинув виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну поблизу н.п. Нове Шахове Покровського району Донецької області. Нагороджений відзнакою президента «За оборону України» та медаллю «За заслуги перед містом» ІІІ ступеню (посмертно).

 

Дружина Сергія Буняка Анжела працює лаборантом управління якості Інгулецького ГЗК. 

Син, Буняк Олексій, несе службу в Державній спеціальній службі транспорту. 
 

Сепараторник 4 розряду Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест три роки. 

 

Був мобілізований в травці 2023 року. Служив оператором безпілотних авіаційних комплексів. Загинув, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, біля н.п. Орлівка Донецької області. Посмертно відзначений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеню м. Кривий Ріг.

 

У Олександра Цапка залишилась мати, яка працює в залізничному цеху Інгулецького ГЗК,  дружина та дворічний син.
 

Електрогазозварник 5 розряду Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже сім років. 

 

Був мобілізований в листопаді 2022 року. Служив оператором радіолокаційної станції взводу радіотехнічної розвідки на Донецькому напрямку. Загинув, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, поблизу н.п. Каленики Донецької області.

 

У Євгена Бойка залишилися літня мати, дружина та син Захар. 
 

Слюсар черговий та з ремонту устаткування Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 22 роки.

 

Був мобілізований в серпні 2022 року. Служив в званні молодший сержант алтелерійського взводу артелерійської батареї парашутно-десантного батальйон. Загинув виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну поблизу н.п. Гришине Покровського району Донецької області. Посмертно нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом Кривий Ріг» ІІІ ступеню.

 

У Віктора Чонки залишилися дружина Тетяна та донька Вікторія. 
 

Майстер гірничий в кар'єрі Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 34 роки. 

Був мобілізований в травні 2022 року. Служив головним сержантом-командиром відділення інженерно-саперного взводу. Отримав відзнаки медаль «За оборону міста Харків», медаль «За оборону міста Бахмут», відзнаку Міністерства оборони України «Захиснику України», медаль Десантно-штурмових військ (ДШВ), нагрудний знак «Ветеран Війни», а також повний кавалер відзнаки ТРО ЗСУ.

Олександр Шевченко помер від отриманих поранень у військово-медичному центрі Північного регіону м.Харків внаслідок виконання бойового завдання у н.п. Зелене Харківської області.

Без батька залишилось четверо дітей. Дружина загиблого Ганна, працівниця Інгулецького ГЗК і надалі несе службу у лавах ЗСУ.

Електрослюсар черговий та з ремонту устаткування Інгулецького ГЗК, Працював в Групі Метінвест понад 16 років. 

Був мобілізований в січні 2023 року. Служив навідником першого механізованого відділення – бойової машини третьої механізованого взводу військової частини. Відповідно до рішення судувід 15.04.2025 року, Олександр Коваленко мав  статус «безвісті зниклий» від 30.06.2022 року. Офіційно визнаний загиблим під час ведення бойових дій неподалік н.п. Тошківка Луганської області. Днем смерті солдата, вважати день набрання законної сили рішенням суду – 16.05.2025 року.

Колеги згадують Олександра Коваленка так: «Олександр був не просто воїном. Він був Людиною з великої літери – добрим, щирим, світлим. Люблячий чоловік, турботливий батько, вірний син – його серце жило для інших. У родині – опора і захист. У дружбі – щирість і підтримка. На війні – хоробрий, сильний, незламний. Для батьків він був гордістю, для дітей – героєм, для дружини – надією, любов’ю, опорою, підтримкою. У кожному його вчинку – чесність, гідність, внутрішня сила. Він вірив у правду, у добро, в те, що варто боротися за краще майбутнє. І боротися до кінця – як справжній воїн».

Електрослюсар черговий та з ремонту устаткування Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 17 років. 

 

Був мобілізований в червні 2024 року. Служив молодшим лейтенантом на Курському напрямку. Був нагороджений медаллю «За заслуги перед містом Кривий Ріг» ІІІ ступеню (посмертно), учасник бойових дій, ветеран війни, а також подякою ОДШБр 92 «За бойові заслуги».

 

Загинув від отриманих поранень, виконуючи військовий обов'язок поблизу н. п. Черкаська Конопелька Суджанського району Курської області РФ.

 

У Артема Буйвала залишилася мати Надія Семенівна. Брат Буйвал Андрій,після демобілізації продовжує працювати на Інгулецькому ГЗК.
 

Водій автотранспортних засобів Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 13 років. Був відзначений грамотою ПМГУ комбінату. 

 

Був мобілізований в жовтні 2022 року. Служив водієм автомобільного відділення автороти. Брав участь у боях на Нікопольському, Запорізькому, Донецькому та Харківському напрямках. 

 

У Володимира Шевчука залишилась літня мати. Рідний брат Олександр Шевчук працівник  дробильної фабрики Інгулецького ГЗК, зараз також несе службу в лавах ЗСУ.
 

Електрослюсар черговий та з ремонту устаткування в кар'єрі Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 18 років. 

 

Був мобілізований в березні 2023 року. Служив оператором протитанкових ракетних комплексів. Загинув внаслідок вогнепального поранення під час проходження військової служби в м. Куп'янськ Вузловий Донецької області.

 

У Сергія Ковальова залишилася мати, батько та неповнолітня донька-інвалід. 
 

Електромонтер контактної мережі в кар’єрі Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 23 роки. 

Був мобілізований в листопаді 2023 року. Загинув під час виконання бойового завдання в н.п. Добропілля Покровського району Донецької області. Посмертно нагороджений нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеню.

У Володимира Григоренка залишилася дружина. Син Володимира – Петро – також захищав Україну в лавах ЗСУ, але був демобілізований за станом здоров’я та працевлаштувався на ІнГЗК. 

Головний фахівець Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 12 років. 

 

Був мобілізований 1 березня 2022 року. Служив навідником танку. Загинув внаслідок артилерійського обстрілу в н.п. Дар’їно Курської області.

 

У Віктора Сторчака залишилися дружина та неповнолітній син. 
 

Слюсар черговий та з ремонту устаткування Інгулецького ГЗК. Голова профспілкового комітету цеху сервісного обслуговування. Працював в Групі Метінвест понад шість років. Був відзначений подякою виконкому Інгулецької районної ради в Кривому Розі. 

 

Був мобілізований в березні 2023 року. Загинув при виконанні бойового завдання в н. п. Боркі Курської області.

 

У Дмитра Білянського залишилася дружина та неповнолітній син.