Після закінчення школи Ігор пішов навчатися за спеціальністю «Слюсар механоскладальних робіт, електрогазозварник» до одного із криворізьких професійно-технічних училищ. Далі на юнака чекала служба в армії, по закінченню якої Ігор декілька років працював за спеціальністю на металургійному комбінаті. 

На початку 2000-х вирішив змінити фах і знов подався до ПТУ, де тепер вже опанував спеціальність прохідника. В 2020 році працевлаштувався на Південний ГЗК, а саме на гірничу дільницю №14 з експлуатації та ремонту колійних та шляхових машин. Колегам-рудничанам він запам’ятався як висококласний спеціаліст і щира людина, на яку можна покластися і якій можна доручити будь-яку справу.

Після початку повномасштабної війни вже на початку березня Ігор пішов добровольцем до територіальної оборони, а згодом став до лав Збройних Сил України. Відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконував військовий обов’язок на Херсонщині, Сумщині, Донеччині. 23 січня в районі Торецька життя захисника героїчно обірвалося. Дружина Олена дізналася трагічну звістку лише на третій день.

Колеги згадують Ігоря Єгорова: «Доземно вклоняємося перед мужністю і відвагою нашого воїна, який віддав життя задля того, щоб ми щоразу зустрічали новий день і жили з вірою в мирне майбутнє. Щиро співчуваємо рідним і близьким Героя. Світлий та добрий спомин про Ігоря назавжди залишиться в наших серцях. Вічна пам'ять і шана захисникові України»!