Укладальник-пакувальник ЦХП Запоріжсталі. Працював в Групі Метінвест майже чотири роки. 

Євген народився 29 вересня 1994 року та виріс у селі Чкалове Запорізької області. Навчався в Чкаловській загальноосвітній школі, а згодом здобув фах водія-механізатора у Веселівському аграрному ліцеї.

Після проходження строкової служби у зенітно-ракетній бригаді Євген оселився в Запоріжжі, де розпочав новий етап свого життя – створив родину та влаштувався на роботу до Запоріжсталі. Обіймав посаду укладальника-пакувальника в цеху холодної прокатки. За 3,5 роки на підприємстві зарекомендував себе як відповідальний, працьовитий фахівець та надійний колега, завжди готовий підтримати і допомогти. 

З початком повномасштабного вторгнення, 2 березня 2022 року, Євген був мобілізований до лав Державної прикордонної служби України, де відважно прослужив майже три роки. Проходив службу як старший солдат, інспектор прикордонної служби вищої категорії (оператор), начальник групи застосування ударних БпАК у складі прикордонної застави. Євген сумлінно виконував бойові завдання з повітряної розвідки та протидії ворожим БпЛА на складних напрямках, демонструючи витримку, навички та силу духу.

14 березня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Марчихина Буда на Сумщині, Євген загинув, залишаючись вірним присязі та народу України.

У загиблого залишилася дружина.

Машиніст шихтоподачи доменного цеху Запоріжсталі. Працював в Групі Метінвест майже 27 років. 

Віталій народився у місті Запоріжжя 12 квітня 1976 року. Із самого дитинства вирізнявся цілеспрямованістю, силою духу та любов’ю до спорту. Займався плаванням у СДЮШОР «Спартак», де неодноразово доводив свою майстерність та волю до перемоги. За спортивні досягнення удостоєний звання Майстер спорту України з плавання.

Трудову діяльність розпочав у рідному місті, на Запоріжсталі, де майже 27 років працював машиністом шихтоподачі доменного цеху. За цей час зарекомендував себе як відданий фахівець і надійний колега, якого поважали за професіоналізм і щирість. За сумлінну працю був нагороджений відзнакою «Ветеран праці». Колеги називали його «майстром золоті руки» і людиною з великою, доброю душею.

Попри суворий вигляд, Віталій був чуйною та доброю людиною, турботливим батьком і коханим чоловіком. У родині він розкривався по-особливому – завжди готовий зробити все можливе та неможливе заради своїх двох доньок і дружини.

З початком повномасштабного вторгнення, 17 березня 2022 року, Віталій добровільно став до лав Національної гвардії України. Майже три роки служив на Запорізькому напрямку у складі бойового підрозділу, виконуючи завдання у посаді стрільця. Він був відданим побратимом, мужнім воїном і прикладом незламного духу.
26 лютого 2025 року життя Віталія трагічно обірвалося внаслідок ракетного удару поблизу села Широке Запорізької області. 

За проявлені мужність і героїзм при захисті України нагороджений медаллю «Хрест Свободи» від Православної Церкви України та медаллю «Ветеран війни».

У Віталія Горбачова залишилася дружина та двоє доньок. 

Інженер-технолог Запоріжсталі. Працював в Групі Метінвест 20 років. 

Був мобілізований в березні 2022 року. Служив в званні лейтенанту командиром гранатометного взводу роти вогневої підтримки. Загинув на вогневій позиції внаслідок обстрілу артилерією поблизу с. Петропалівка Волноваського району Донецької області.

У Андрія Васецького залишились дружина та донька. Чоловік сестри Андрія продовжує захищати Україну в лавах ЗСУ. Батьки на пенсії, батько працював до пенсії в ЦХП Запоріжсталь.

Укладальник-пакувальник на комбінаті Запоріжсталь. Працював в Групі Метінвест понад сім років. 

Був мобілізований 27 лютого 2022 року. Загинув в результаті мінометного обстрілу в с. Ямполівка Краматорського р-ну Донецької області.

В Олександра Калитенка залишилися дружина та двоє неповнолітніх дітей. 

Вальцівник стану гарячої прокатки комбінату Запоріжсталь. Працював в Групі Метінвест понад вісім років. 

Був мобілізований в березні 2022 року. Служив старшим техніком самохідної артилерійської батареї. Загинув від множинних опіків під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.

У Юрія Снігура залишилися дружина, син та літні батьки. Колеги згадують його як відповідальну та дисципліновану людину. 

Олександр ріс і проживав своє дитинство у Запорізькій області в селі Приморське, вчився там в школі. У Олександра чотири брати, з якими він ріс. В дитинстві Олександр любив футбол та займатися справами у селі. Вчився відмінно до 9-го класу, після вступив до Металургійного коледжу, після його закінчення почав працювати на комбінаті Запоріжсталь помічником машиніста тепловоза, далі перейшов до поточного утримання та ремонту колії. Працював в Групі Метінвест майже сім років, паралельно навчався у Запорізькому національному технічному університеті. Після його закінчення вступив до лав ЗСУ.

 
У вересні 2022 вступив до лав ЗСУ на контрактну службу до самохідного артилерійського дивізіону, в якості командиру гармати. Воював на Авдіївському напрямку, брав участь у контрнаступі на Оріхівському напрямку, потім на Покровському напрямку. Далі перевели у Сумську область. 

08.10.2024 Олександра було сильно поранено і 10.10.2024, під час евакуації, його серце не витримало і зупинилося у кареті швидкої допомоги. 

В нього залишився малесенький син, який народився 10.06.2024 року. 

Колеги згадують, що Олександр був відважний і хоробрий. Ніколи нічого не боявся, завжди посміхався, допомагав всім незважаючи ні на що. Всі коли були поруч з ним, теж завжди посміхались і заряджались позитивом від нього. 

Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування цеху гарячої прокатки тонкого листа Запоріжсталі. Працював в Групі Метінвест майже 22 роки. 

Був мобілізований в січні 2022 року. Загинув під час ведення бойових дій біля    н. п. Водяне Покровського району Донецької області.

У Романа Книша залишились мати, дружина та донька.

Майстер розливання мартенівського цеху комбінату Запоріжсталь. Працював в Групі Метінвест понад 25 років. 

Сергій Плосконос народився і виріс у селі Новогупалівка. У 1996 році закінчив Новогупалівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, після чого вступив до Запорізького металургійного коледжу. Після закінчення коледжу пропрацював рік і був призваний на строкову службу, де дослужився до звання старшого сержанта. У 2002 році він влаштувався на роботу до ливарного цеху Запоріжсталі, де працював 25 років, здобув звання ветерана праці та став майстром мартенівського цеху.

У 2013 році Сергій вступив на заочну форму навчання до Запорізької інженерної академії, яку закінчив у 2016 році, отримавши диплом металургічного профілю вищого ступеня.

У червні 2024 року був мобілізований до 157 окремої піхотної бригади на посаду начальника радіозв'язку. З 13 серпня 2024 року пройшов підвищення кваліфікації в місті Полтава, у інституті зв'язку. Трагічно загинув 3 вересня 2024 року під час ракетного обстрілу військової частини у Полтаві. Похований 8 вересня 2024 року в рідному селі Новогупалівка.

Сергій залишив після себе дружину Яну та сина Івана.

Різальник холодного металу цеху гарячої прокатки тонкого листа Запоріжсталі. Працював в Групі Метінвест понад 24 роки. 

Був мобілізований в червні 2022 року. Загинув під час ведення бойових дій біля н. п. Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області.

У Богдана Ротаня залишились мати, дружина та три сина.

 

Газорізальник цеху гарячої прокатки тонкого листа Запоріжсталі. Працював в Групі Метінвест вісім років. 

Андрій Мойса народився 3 червня 1996 року в селі Вищетарасівка (нині Мирівська громада, Нікопольський район Дніпропетровської області), згодом проживав у Томаківській громаді.

Після закінчення школи навчався у Запорізькому професійному ліцеї залізничного транспорту, де здобув спеціальність зварювальника-газорізальника. З юних років проявляв себе як щирий, доброзичливий, справедливий та відповідальний хлопець. Завжди приходив на допомогу, не залишаючи в біді ні близьких, ні чужих людей. 
Після завершення навчання Андрій розпочав трудову діяльність на Запоріжсталі, де працював газорізальником у цеху гарячої прокатки. Його поважали як старанного працівника й сумлінного колегу.

З 23 листопада 2016 року по 23 травня 2018 року проходив строкову службу в лавах Національної гвардії України. Мав звання старший солдат.

У 2019 році одружився, а в травні 2020 року став батьком – у нього народився син.

З перших днів повномасштабного вторгнення, 5 квітня 2022 року, Андрій був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив службу на Донецькому та Запорізькому напрямках у складі бригади штурмової роти, а згодом у роті інженерної підтримки.

Обіймав посаду старшого муляра 1-го будівельного відділення 2 інженерно-позиційного взводу. Андрій мужньо виконував бойові завдання в найнебезпечніших районах, виявляючи професіоналізм, стійкість і незламну вірність присязі.

15 липня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу села Гуляйпільське Запорізької області, Андрій загинув внаслідок вибуху ворожого авіаційного боєприпасу. 

У Андрія Мойси залишилися мати, дружина Ірина та 4-річний син.

Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування управління підготовки виробництва комбінату Запоріжсталь. Працював в Групі Метінвест майже сім років. В 2019 році зайняв ІІ місце у конкурсі професійної майстерності серед молодих працівників за професією електромонтер. В 2023 році нагороджений Подякою за активну громадську позицію і внесок у розвиток молодіжної організаціїї підприємства, популяризацію волонтерського руху серед молоді та з нагоди 90-річниці комбінату Запоріжсталь.

Після початку повномасштабного вторгнення 25 лютого 2022 року пішов добровольцем на фронт. Загинув у результаті ворожого артилерійського обстрілу, а саме розриву касетного боєприпасу в н.п. Констянтинівка Покровського району Донецької області.

 

Був відзначений нагородою «Золотий хрест», а також подякою за сумлінне та самовіддане служіння українському народу, підписану Президентом України. 

 

Євгена Драгнєва посмертно нагороджено Орденом «За мужність» III ступеня.

 

В Євгена Драгнєва залишились літні батьки. 
 

Бункерувальник доменних печей на комбінаті Запоріжсталь. Працював на підприємстві три роки.

Був мобілізований в перші дні повномасштабного вторгнення на Східний напрямок. Загинув в районі н.п. Ступочки Донецької обл від вибухової травми.

У Віталія Лібера залишилися літні батьки, дружина і донька.