23.07.1976–28.08.2025
Слюсар черговий та з ремонту устаткування Південного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 23 роки. 
 
Олександр Вікторович народився 23 липня 1976 року. Після закінчення дев’ятого класу вступив до професійно-технічного училища, де здобув спеціальність слюсаря з ремонту автомобілів. Початок трудового шляху хлопця припав на середину важких 1990-х, тож Олександр Луньов майже щороку змушений був змінювати і місце роботи, і посади. Працював водієм, вантажником, слюсарем-ремонтником, трактористом, аж поки восени 2002-го року не прийшов працювати в управління дробильно-транспортного комплексу Південного ГЗК слюсарем черговим та з ремонту устаткування.
 
В механічній службі цеху №3, де понад 20 років Олександр займався ремонтом дробильного устаткування, чоловіка цінували за високий професіоналізм і комунікабельність. «Це був спеціаліст широкого профілю, знався на багатьох речах, що стосуються роботи обладнання в УДТК. Виконував обов’язки бригадира слюсарної
бригади, ніколи не уникав виконання найскладніших завдань. Завжди був усміхненим, відкритим до людей», – так розповідають про чоловіка його колеги.
 
Першого січня 2025 року Олександр був мобілізований до лав Збройних Сил України. Спочатку пройшов навчання, а далі став на захист рідної землі на Харківському напрямку. А 28 серпня біля населеного пункту Красноярське Куп’янського району на Харківщині солдат Луньов загинув внаслідок вогнепального поранення.
 
Звістка про смерть рідної людина завдала пекучого болю його матері Зої Дмитрівні, брату, який також працює на Південному комбінаті… Це непоправна втрата для всіх, хто знав і любив Олександра.
 
Колектив Південного ГЗК висловлює щирі співчуття рідним та близьким українського захисника, розділяє з ними біль втрати та схиляє голови у скорботі. Вічна пам’ять та шана нашому Воїну!
 
bg
Вічна шана героям

З 2014 року було мобілізовано понад 10 000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам’ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та доповнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!

2024
Про героя
04.11.1996–05.11.2024
Гомонець
Олександр
04.11.1996–05.11.2024
Дверевий коксового цеху № 4 Авдіївського коксохімічного заводу. Працював в Групі Метінвест майже три роки.

Був мобілізований в квітні 2022 року. Служив званні головного сержанта – командира міномета мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону.

Був відзначений медаллю «За захист України. За честь та славу. За народ», почесним знаком «МАРІУПОЛЬ, ВІДСТОЯЛИ – ПЕРЕМОГЛИ», знаком «Збройні сили України», грамотою та подякою з нагоди святкування Дня захисників і захисниць. Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу н.п. Любімівка Кореневського району Курської області.

В Олександра Гомонця залишилися дружина та малолітній син.
Про героя
20.02.1981–18.04.2024
Липій
Олександр
20.02.1981–18.04.2024
Машиніст установки сухого гасіння коксу Авдіївського КХЗ. Працював на заводі понад 8 років. Мобілізувався у вересні 2023 та прослужив понад 7 місяців. У лавах ЗСУ – сержант, гранатометник стрілецького відділення стрілецького батальйону. Був відзначений медаллю «Ветеран війни».

Загинув унаслідок вибухової травми поблизу села Старомайорське Волноваського району Донецької обл. 
 
В Олександра залишилися діти та літній батько.
Про героя
13.07.1982–28.02.2024
Кисельов
Дмитро
13.07.1982–28.02.2024
Газівник коксових печей Авдіївського КХЗ. Працював на підприємстві майже 18 років. 

Був мобілізований в липні 2022 року. Загинув в районі населеного пункту Тоненьке Донецької області.
 
В Дмитра залишилися літні батьки, дружина та донька. 
2023
Про героя
18.06.1990–18.02.2023
Івашкевич
Станіслав
18.06.1990–18.02.2023
Бригадир на дільниці основного виробництва вуглепідготовчого цеху № 2 Авдіївського КХЗ. Працював на підприємстві понад два роки. 

Був мобілізований в червні 2022 року старшим солдатом, старшим стрільцем. Загинув внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу поблизу н.п. Іванівське Донецької області. Нагороджений «Хрестом героя» та відзначений нагрудним знаком «Почесний громадянин Сокирянщини».

В Станіслава залишилася мати та син.
2022
Про героя
11.03.1996–07.10.2022
Шатоха
Олег
11.03.1996–07.10.2022
Дверевий Авдіївського КХЗ. Працював на заводі понад 8 років. Мобілізувався 26.07.2019 та прослужив понад три роки. У лавах ЗСУ – старший солдат, заступник командира бойової машини – навідник-оператор механізованого батальйону.

Загинув в результаті здійснення противником мінометного обстрілу позицій підрозділу поблизу н. п. Павлівка Волноваського району Донецькій обл. 
 
У Олега залишилася мати.