Після закінчення школи Ігор пішов навчатися за спеціальністю «Слюсар механоскладальних робіт, електрогазозварник» до одного із криворізьких професійно-технічних училищ. Далі на юнака чекала служба в армії, по закінченню якої Ігор декілька років працював за спеціальністю на металургійному комбінаті. 

На початку 2000-х вирішив змінити фах і знов подався до ПТУ, де тепер вже опанував спеціальність прохідника. В 2020 році працевлаштувався на Південний ГЗК, а саме на гірничу дільницю №14 з експлуатації та ремонту колійних та шляхових машин. Колегам-рудничанам він запам’ятався як висококласний спеціаліст і щира людина, на яку можна покластися і якій можна доручити будь-яку справу.

Після початку повномасштабної війни вже на початку березня Ігор пішов добровольцем до територіальної оборони, а згодом став до лав Збройних Сил України. Відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконував військовий обов’язок на Херсонщині, Сумщині, Донеччині. 23 січня в районі Торецька життя захисника героїчно обірвалося. Дружина Олена дізналася трагічну звістку лише на третій день.

Колеги згадують Ігоря Єгорова: «Доземно вклоняємося перед мужністю і відвагою нашого воїна, який віддав життя задля того, щоб ми щоразу зустрічали новий день і жили з вірою в мирне майбутнє. Щиро співчуваємо рідним і близьким Героя. Світлий та добрий спомин про Ігоря назавжди залишиться в наших серцях. Вічна пам'ять і шана захисникові України»!

Водій автотранспортних засобів Інгулецького ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 13 років. Був відзначений грамотою ПМГУ комбінату. 

 

Був мобілізований в жовтні 2022 року. Служив водієм автомобільного відділення автороти. Брав участь у боях на Нікопольському, Запорізькому, Донецькому та Харківському напрямках. 

 

У Володимира Шевчука залишилась літня мати. Рідний брат Олександр Шевчук працівник  дробильної фабрики Інгулецького ГЗК, зараз також несе службу в лавах ЗСУ.
 

Машиніст екскаватору на Центральному ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад два роки. 

Був мобілізований в жовтні 2024 року. В званні старшого солдата загинув при виконанні бойового завдання поблизу н. п. Торецьк Бахмутського р-ну Донецької області.

У Вадима Великого залишилася донька Дар’я.  

Нагрівальник металу прокатного цеху Каметсталі. Працював в Групі Метінвест понад 28 років. В 2018 році був занесений на «Алею трудової слави» підприємства. В 2023 році отримав звання «Ветеран праці». 

Був мобілізований в червні 2024 року. Загинув поблизу населеного пункту Янтарне на Донеччині.

У Сергія Трактірного залишилися дружина Оксана, сини Дмитро та Євген і мати.

Інженер-технолог Запоріжсталі. Працював в Групі Метінвест 20 років. 

Був мобілізований в березні 2022 року. Служив в званні лейтенанту командиром гранатометного взводу роти вогневої підтримки. Загинув на вогневій позиції внаслідок обстрілу артилерією поблизу с. Петропалівка Волноваського району Донецької області.

У Андрія Васецького залишились дружина та донька. Чоловік сестри Андрія продовжує захищати Україну в лавах ЗСУ. Батьки на пенсії, батько працював до пенсії в ЦХП Запоріжсталь.

Газівник доменного цеху Каметсталі. Працював в Групі Метінвест майже вісім років. 

Був мобілізований в серпні 2024 року. Загинув в бою поблизу Серебрянського лісу на Луганщині захищаючи Україну.

У Богдана Кириченка залишилися цивільна дружина Катерина, мати Тетяна Іванівна, сестра Діана. Брат Богдана – Аскольд, горновий доменної печі, доменного цеху Каметсталі, наразі захищає Україну в лавах ЗСУ.

Помічник машиніста тепловозу Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже десять років. 

Був мобілізований в липні 2024 року. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу н. п. Дачне Донецької області.

Після закінчення школи Микола пішов навчатися до Криворізького професійного транспортно-металургійного ліцею. Одразу після навчання влаштувався на Південний гірничо-збагачувальний комбінат, де працював слюсарем з ремонту рухомого складу. Працював в Групі Метінвест п’ять років. 

 

Миколу Постового мобілізували до Збройних Сил України в липні 2024 року. Він служив стрільцем-помічником гранатометника. Боронив Україну від ворога на Харківському напрямку. На жаль, під час виконання бойового завдання захисник отримав важкі поранення і 3 грудня він помер в лікарні у Києві.

 

У Миколи залишилися молодший брат та вітчим. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким полеглого Героя.
 

Укладальник-пакувальник на комбінаті Запоріжсталь. Працював в Групі Метінвест понад сім років. 

Був мобілізований 27 лютого 2022 року. Загинув в результаті мінометного обстрілу в с. Ямполівка Краматорського р-ну Донецької області.

В Олександра Калитенка залишилися дружина та двоє неповнолітніх дітей. 

Електрослюсар черговий та з ремонту устаткування Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже 18 років. 

Був мобілізований в січні 2024 року. Загинув захищаючи Запорізьку область. 

 

Колеги згадують, що Сергій Применко був професiонал свого дiла, постiйно пiдвищував  квалiфiлацiю. Сумлiнно виконував свої вiйсковi обовязки. Захоплювався спортом. Полюбляв футбол. Грав за збiрну цеха Північного ГЗК.
 
Сергій Применко був одружений, мав двох синiв шести та чотирьох рокiв.

Дверевий коксового цеху № 4 Авдіївського коксохімічного заводу. Працював в Групі Метінвест майже три роки.

Був мобілізований в квітні 2022 року. Служив званні головного сержанта – командира міномета мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону.

Був відзначений медаллю «За захист України. За честь та славу. За народ», почесним знаком «МАРІУПОЛЬ, ВІДСТОЯЛИ – ПЕРЕМОГЛИ», знаком «Збройні сили України», грамотою та подякою з нагоди святкування Дня захисників і захисниць. Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу н.п. Любімівка Кореневського району Курської області.

В Олександра Гомонця залишилися дружина та малолітній син.

Електрогазозварник Центрального ГЗК. Працював в Групі Метінвест майже шість років. 

 

Був мобілізований у вересні 2022 року. Загинув поблизу н. п. Ямполівка Краматорського р-ну Донецької області.