Ящук Андрій

12.07.1977–17.11.2022
Ящук Андрій
Агломератник цеху по виробництву обкотишів № 2 Північного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 11 років.
Брав участь в АТО на території Донецької та Луганської області в 2014-2015 роках. Після початку повномасштабної війни був мобілізований 24 лютого. Загинув в листопаді. Посмертно отримав відзнаку Кіровоградської області «За мужність і відвагу».
В Андрія Ящука залишилися дружина Наталія та син Андрій, який зараз працює агломератником в ЦВО-2 Північного ГЗК.

Вічна шана героям
З 2014 року було мобілізовано понад 10 000 працівників Групи Метінвест. На жаль, сотні з них віддали свої життя, захищаючи Україну від ворога в лавах Сил оборони. Вшановуємо подвиг та пам’ятаємо усіх наших загиблих колег. Меморіал оновлюється та доповнюється: для нас важлива кожна історія. Слава героям!

Про героя
12.12.1976–23.01.2025
Єгоров
Ігор
Ігор
Єгоров Ігор

12.12.1976–23.01.2025
Єгоров Ігор
Після закінчення школи Ігор пішов навчатися за спеціальністю «Слюсар механоскладальних робіт, електрогазозварник» до одного із криворізьких професійно-технічних училищ. Далі на юнака чекала служба в армії, по закінченню якої Ігор декілька років працював за спеціальністю на металургійному комбінаті.
На початку 2000-х вирішив змінити фах і знов подався до ПТУ, де тепер вже опанував спеціальність прохідника. В 2020 році працевлаштувався на Південний ГЗК, а саме на гірничу дільницю №14 з експлуатації та ремонту колійних та шляхових машин. Колегам-рудничанам він запам’ятався як висококласний спеціаліст і щира людина, на яку можна покластися і якій можна доручити будь-яку справу.
Після початку повномасштабної війни вже на початку березня Ігор пішов добровольцем до територіальної оборони, а згодом став до лав Збройних Сил України. Відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконував військовий обов’язок на Херсонщині, Сумщині, Донеччині. 23 січня в районі Торецька життя захисника героїчно обірвалося. Дружина Олена дізналася трагічну звістку лише на третій день.
Колеги згадують Ігоря Єгорова: «Доземно вклоняємося перед мужністю і відвагою нашого воїна, який віддав життя задля того, щоб ми щоразу зустрічали новий день і жили з вірою в мирне майбутнє. Щиро співчуваємо рідним і близьким Героя. Світлий та добрий спомин про Ігоря назавжди залишиться в наших серцях. Вічна пам'ять і шана захисникові України»!

Про героя
27.06.1997–03.12.2024
Постовой
Микола
Микола
Постовой Микола

27.06.1997–03.12.2024
Постовой Микола
Після закінчення школи Микола пішов навчатися до Криворізького професійного транспортно-металургійного ліцею. Одразу після навчання влаштувався на Південний гірничо-збагачувальний комбінат, де працював слюсарем з ремонту рухомого складу. Працював в Групі Метінвест п’ять років.
Миколу Постового мобілізували до Збройних Сил України в липні 2024 року. Він служив стрільцем-помічником гранатометника. Боронив Україну від ворога на Харківському напрямку. На жаль, під час виконання бойового завдання захисник отримав важкі поранення і 3 грудня він помер в лікарні у Києві.
У Миколи залишилися молодший брат та вітчим. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким полеглого Героя.

Про героя
01.11.1977–04.10.2024
Лісін
Володимир
Володимир
Лісін Володимир

01.11.1977–04.10.2024
Лісін Володимир
Слюсар черговий та з ремонту устаткування цеху шламових систем Південного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 27 років.
Був мобілізований до лав ЗСУ в червні 2024 року. Служив кулеметником на запорізькому напрямку. 4 жовтня, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за свободу рідної землі, Володимир загинув внаслідок влучання FPV дрону в районі н.п. Мала Токмачка Пологівського району.
По смерті найдорожчої людини в горі залишилися мати, дружина Тетяна, яка також працює на Південному ГЗК машиністом насосних установок, а також донька Валерія.
Вічна пам'ять і велика вдячність українському Воїну!

Про героя
02.12.1981–09.09.2024
Демарецький
Руслан
Руслан
Демарецький Руслан

02.12.1981–09.09.2024
Демарецький Руслан
Старший майстер гірничий у кар’єрі Південного ГЗК. Працював в Групі Метінвест понад 21 рік.
Армійський досвід став у пригоді Руслану ще на початку російсько-української війни в 2014-му році. Тоді він певний період ніс службу в роті охорони. Вдруге Руслан Демарецький був призваний на аналогічну службу на початку повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року. Після роти охорони чоловік боронив рідну землю у складі бойової групи по боротьбі з ворожими безпілотниками («мисливці за дронами»). Наступним етапом стала служба у піхотних військах на Донеччині. Саме там, під Лиманом, під час ворожого обстрілу обірвалося життя воїна.
Вдома на нього не дочекалася любляча родина – дружина Олена та син Ярослав.

Про героя
05.04.1993–30.07.2024
Миронченко
Сергій
Сергій
Миронченко Сергій

05.04.1993–30.07.2024
Миронченко Сергій
Електрослюсар черговий та з ремонту устаткування Південного ГЗК. Загальний стаж роботи в Групі Метінвест майже дев’ять років.
Коли розпочалася повномасштабна війна, першим зі зброєю в руках став на захист української землі рідний брат Сергія, Віталій, також працівник Південного ГЗК, який мав військовий досвід за часів участі в АТО.
Але у вересні 2023 року до лав Збройних Сил України приєднався і сам Сергій. Спочатку воював на Запорізькому напрямку, отримав важке поранення, та після лікування та відновлення знов долучився до боротьби з російськими окупантами.
Захищав Батьківщину від ворога на Донецькому напрямку і саме там під час виконання чергового бойового завдання загинув смертю Героя.
Вдома Сергія Миронченка не дочекалися дружина Лілія та син Дмитро.

Про героя
29.12.1988–05.05.2024
Данілов
Михайло
Михайло
Данілов Михайло

29.12.1988–05.05.2024
Данілов Михайло
Машиніст електровоза у кар'єрі Південного ГЗК. Загальний стаж роботи понад 16 років.
Михайло був мобілізований до лав ЗСУ 11 березня 2022 року. Загальний термін служби у війську понад два роки. Військове звання – солдат. Службу проходив у ТРО, на Херсонському, Запорізькому та Авдіївському напрямках. Був у складі роти вогневої підтримки. Військові відзнаки: «Золотий хрест», посвідчення УБД. Загинув поблизу населеного пункту Новобахмутівка Донецької області.
У Михайла залишився маленький син Євген. Без чоловіка залишилася дружина Дар’я, без сина – мати, Людмила Владиславівна Малишева, яка продовжує пропрацювати в УЗТ Південного ГЗК черговою по залізничній станції.

Про героя
25.10.1978–06.04.2024
Безверхній
Євген
Євген
Безверхній Євген

25.10.1978–06.04.2024
Безверхній Євген
Начальник виробничої дільниці управління дробильно-транспортного комплексу Південного ГЗК. Загальний стаж роботи в Групі Метінвест понад 24 роки.
Був мобілізований до лав ЗСУ в перші дні повтомасштабного вторгнення. Служив командиром зенітно-артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї в званні капітана. Службу проходив на Запорізькому та Донецькому напрямках. Загинув внаслідок поранення поблизу населеного пункту Соловйове Покровського району Донецької області. Був відзначений медаллю «Ветеран війни» та медаллю «За військову службу Україні».
У Євгена залишились два сини: Артем та Тимур. Без чоловіка залишилася дружина Світлана, без сина – мати Олена Іванівна та батько Володимир Іванович, які все своє трудове життя пропрацювали на ПівдГЗК.

Про героя
03.12.1990–15.02.2024
Крюков
Максим
Максим
Крюков Максим

03.12.1990–15.02.2024
Крюков Максим
Електрогазозварник управління з ремонту технологічного устаткування Південного ГЗК. Загальний стаж роботи в Групі Метінвест майже 11 років.
Був мобілізований до лав ЗСУ у вересні 2022 року. Проходив службу на Херсонському та Донецькому напрямках. Загинув на Авдіївському напрямку. Був відзначений нагрудним знаком «Золотий хрест» та медаллю «За хоробрість в бою».
У Максима Крюкова залишилися дві доньки – Настя та Кіра. Без сина – мати та батько.

Про героя
09.06.1971–14.01.2024
Онофрійчук
Сергій
Сергій
Онофрійчук Сергій

09.06.1971–14.01.2024
Онофрійчук Сергій
Слюсар черговий та з ремонту устаткування цеху №2 Південного ГЗК. Загальний стаж роботи в Групі Метінвест майже 25 років.
Був мобілізований до лав ЗСУ в листопаді 2023 року. Служив стрільцем-санітаром. Загинув поблизу населеного пункту Очеретино Донецької області.
Круглою сиротою залишився єдиний син Сергія Онофрійчука – Олександр.

Про героя
04.12.1969–03.01.2024
Пестушко
Володимир
Володимир
Пестушко Володимир

04.12.1969–03.01.2024
Пестушко Володимир
Машиніст електровозу дільниці з відвантаження концентрату Південного ГЗК. Загальний стаж роботи в Групі Метінвест майже 27 років.
Володимир був мобілізований до лав ЗСУ в листопаді 2023 року. Після короткого навчання потрапив на фронт на Донеччину. Під час штурму ворожого спостережного посту біля села Очеретино Покровського району боєць отримав смертельне кульове поранення.
Не дочекалися його повернення додому дружина Олена, без батька залишилися син та дочка. Поховали армійця з належними почестями на рідній інгулецькій землі Кривого Рогу. Відтепер він навіки у Небесному війську.

Про героя
31.10.1981–29.11.2023
Берест
Ярослав
Ярослав
Берест Ярослав

31.10.1981–29.11.2023
Берест Ярослав
Монтер колії в цех поточного утримання та ремонту колії управління залізничного транспорту Південного ГЗК. Працював в Групі Метінвест з 2004 року. Протягом двох десятиліть чоловік сумлінно і відповідально виконував будь-яке поставлене виробниче завдання. Колеги згадують, що Ярослав був привітним і комунікабельним, за що його любили колеги та цінувало керівництво.
Всі плани і задуми Ярослава Береста перекреслила повномасштабна війна. Вже на початку квітня 2022 року він був мобілізований і розпочав військову службу у Державній спеціальній службі транспорту. Коли ж у 2023 році був сформований батальйон розмінування Т-0440, який працює над очищенням деокупованих територій від вибухонебезпечних предметів, югоківець продовжив службу у складі цього підрозділу. Разом із побратимами розміновував звільнену частину Херсонщини. Та, на жаль, 29 листопада під час ворожого обстрілу Ярослав отримав поранення, несумісне з життям.
Колектив Південного ГЗК схиляє голови в жалобі і висловлює щирі співчуття близьким і рідним захисника, який до останнього був вірним військовій присязі та народу України. Світла пам’ять про Ярослава Береста назавжди збережеться в серцях тих, хто його знав.

Про героя
24.05.1988–29.10.2023
Мідіяров
Олександр
Олександр
Мідіяров Олександр

24.05.1988–29.10.2023
Мідіяров Олександр
Після закінчення школи Олександр вступив до Криворізького технікуму Національної металургійної академії України, де успішно навчався за спеціальністю «Обробка металів тиском». Відразу по закінченню навчального закладу пішов працювати обробником поверхневих дефектів металу до ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Паралельно вступив до Державного інституту підготовки та перепідготовки кадрів промисловості, в якому опанував спеціальність «Металургійне обладнання».
На Південний ГЗК Олександр прийшов працювати влітку 2017 року. Весь час трудився на дільниці з будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг у кар'єрі та на кар’єрній поверхні ГТЦ підприємства. Як зазначає начальник дільниці Олег Гавриленко, за час роботи на Південному Олександр запам’ятався йому та колегам як сумлінний і відповідальний працівник, що любив свою справу.
Майже у річницю початку повномасштабної агресії рф проти України, 21 лютого 2023 року, Олександр Мідіяров був мобілізований до лав Збройних Сил України. Захищав рідну землю на різних ділянках фронту. Та, на жаль, під час ворожого обстрілу біля м. Сіверськ на Донеччині життя героя обірвалося. Вдома у загиблого захисника залишилася мати.
Уся велика трудова родина Південного ГЗК глибоко сумує у зв’язку з непоправною втратою і висловлює щирі співчуття рідним та близьким Олександра.
Нехай добрий, світлий спомин про нього назавжди залишиться в нашій пам’яті, адже ціною свого життя захисник подарував нам мирне небо над головою.
Вічна шана і слава полеглому Герою!