Вже тиждень працівники Інгулецького комбінату спостерігають за лелекою, який вільно гуляє територією підприємства. Наприкінці квітня пернатий гість прилетів на клумбу біля управління комбінату і вирішив там залишитися. У птаха одразу з’явилися прихильники й опікуни, які підгодовують його поживним кормом. Інгульчани одностайні в думці, що їхній лелека – віщун Перемоги.
Фотографіями лелеки, який замість гнізда на стовбі облюбував Інгулецький ГЗК, рясніють соцмережі і групи криворіжців. Люди замиловуються кумедним відео, на якому чорногуз грається камінчиками у калюжі або поважно крокує повз головний вхід в управління комбінату. Товариський птах чудово комунікує з людьми, дозволяє робити разом із собою селфі та почувається на підприємстві, неначе вдома.
Щоб дзьобатому було масимально комфортно і безпечно, добродушні інгульчани розподілили між собою опіку над птахом. Робітники цеху сервісного обслуговування, до прикладу, працюють понаднормово, бо ладнають лелеці будиночок. Турботу про харчування та догляд взяли на себе колежанки з дільниці, яка відповідає за благоустрій території ІнГЗК. Вони ж і дали малому ім’я. Спочату він був Гошею, але зважаючи на хороший апетит, підопічний швидко був перейменований у Жорика.
«Коли він тільки до нас прилетів, було видно, що птах знесилений і голодний. Ми швиденько з’їздили до рибного магазину і привезли йому салаки. Було цікаво спостерігати, як він брав дзьобом приморожену рибинку, опускав її у ємність з водою і «купав», доки вона не розморозиться. Потім їв. На наступний день він вже зустрічав мене з їжею, біг назустріч з розчепіреними крилами. Було й таке, що ми з дівчатами рвали траву на клумбі, а Жорик підійшов та дзьобом забрав відро з рук, мовляв, досить працювати. А як він гарно танцює і клекоче, закинувши голову – не описати словами. Спостерігати за ним одне задоволення», - з теплотою розповідає головна опікунка лелеки Неля ПЕКАРСЬКА.
Наразі інгулецький чорногуз почувається добре. Вдень робить неквапливий обхід території, а вночі спить на даху інформаційно-обчивлювальної лабораторії. Інгульчани вважають це доцільним, адже ночами на підприємство частенько навідується прикормлена людьми лисиця. Чому птах мандрує, а не гніздиться у природі – невідомо. Головне, щоб лелечий інстинкт не підвів його восени, коли перелітним птахам треба буде збиратися у теплі краї. Якщо ж не полетить, то інгульчанам доведеться облаштовувати зимівник для Жорика.
